Коли ми з Олегом одружилися, за плечима у кожного був невдалий шлюб. Цукерково-букетний період минув відмінно – відвідування кінотеатрів і виставок, поїздки на пляж і пікніки, романтичні побачення і перші поцілунки.
Раніше ми нормально спілкувалися, ділилися секретами і просто добре проводили час, але як тільки я опинилася в статусі законної дружини, захотілося звити ідеальне гніздечко – як на картинці в модному журналі. Як тільки новоспечений чоловік переступав поріг, відразу отримував цінні вказівки – акуратно витерти підошви взуття об мокру ганчірку, роззутися, повісити на вішак верхній одяг, помити взуття, переодягнутися, помити руки і сідати до урочистої вечері.
Кожен день мій стіл був схожий на королівський прийом – перше, друге, свіжа випічка, вишукані страви та неодмінні ніж з виделкою, якими передбачалося чинно користуватися, підтримуючи світську бесіду. І як апофеоз всього, що відбувається – я, в акуратному фартушку і з макіяжем – ну просто господиня з реклами майонезу.
Природно, після такої вечері треба було навести порядок на кухні, тому часу на розмови по душам катастрофічно не вистачало. Миття і протирання тарілок і келихів, заготівля на завтра, зняття макіяжу, словом, в ліжко я плюхалися тоді, коли чоловік вже бачив солодкі сни. Ми не лаялися, ми просто обідали, вечеряли і снідали, обмінюючись думками про якість страви, і жили як добрі сусіди.
Зрештою Олег просто не витримав такого життя і в один з вечорів покликав мене на майданчик до сходів, швидко зачинив двері і потягнув в машину прямо в халаті і капцях. Ця ніч стала переломною – мій чоловік висловив мені все, що думає про кухонний етикет, відвіз в найближчий лісок, де розвів багаття і підсмажив на гілочках зачерствілий батон з машини. Це було найсмачніше, що я їла за останні кілька місяців.
Олег сказав, що дуже любить мене і не збирається присвячувати решту життя спостереженням, як я з головою закопую себе в це прибирання. Я зрозуміла, що ідеальна сім’я це взаєморозуміння, тому тепер в нашому домі завжди просто і весело, по-домашньому. Ми намагаємося цінувати кожну мить, а правила етикету залишаємо для королів і королев. Не завжди шлях до серця чоловіка лежить через шлунок … точніше, не обов’язково їжа повинна подаватися з етикету.
