У нас в офісі з’явився новий співробітник, у нас закрутилися стосунки й ми швидко з ним з’їхались. Наше життя здавалось ідеальним, однак мене бентежило те, що він не хоче знайомити мене зі своєю мамою.
— Моїй мамі важко сподобатись. Ми з колишньою дружиною розлучились через те, що вона більше не могла терпіти витівок свекрухи. – Пояснив Петро його постійні відмови.
Я хотіла бути його дружиною, виховувати разом дітей та щасливо жити. Мені було важливо узаконити наші стосунки, тому я наполягала на знайомстві з його мамою. Хотіла отримати від неї благословення, адже своїми батьками я вже встигла його познайомити.
Невдовзі я зрозуміла, що Петро зовсім не перебільшував. Моя перша зустріч з його мамою пройшла дуже важко. Ольга Іванівна, виявилася надзвичайно прискіпливою і неприємною жінкою. Вже з першої зустрічі вона почала вказувати мені на мої недоліки, критикуючи мою зовнішність, манери та навіть вибір професії! Де ви працюєте? Скільки заробляєте? Де живете? Ольга Іванівна все розпитувала у мене. І на кожну мою відповідь, вона давала свою репліку.
— Ти у такому бідному містечку виросла? – Продовжувала вона. – Важко було в люди вибитись. Але я бачу що не дуже у тебе то вийшло. Яка несерйозна у тебе професія — адміністратор. Краще б лікарем була, чи адвокатом. А то, адміністратор якийсь. І квартира орендована. Напевно, батьки допомагають знімати… – Все ніяк не вгамовувалась Ольга Іванівна.
Я хотіла догодити їй, тому не реагувала на репліки, які мене ображали. Намагалась багато не говорити та скупо відповідати на питання. Через годину спілкування, я ледь стримувала сльози. Так мене ще ніколи не принижували.
— Як одружитесь, ви теж плануєте орендувати квартиру? – Все не вгамовувалась Ольга Іванівна. – За що житимете, коли ти будеш сидіти з дітьми? Чи няньку візьмете, а ти підеш на роботу?
Я перепросила й вийшла у ванну. Помила руки, поправила зачіску й набралась сміливості. Не хотіла, щоб мене ображали.
Увійшовши до кімнати, я випалила:
— Ми працюємо над питанням житла, маємо на це свої плани, про які вам не варто знати. Як все зробимо, розповімо. Тепер я мушу йти додому. У мене там ще є робота. До побачення.
Я взяла сумочку, взула туфлі й вийшла з квартири. Петро ще якийсь час залишався з мамою, але про що вони тоді говорили, я так і не дізналась. Він наздогнав мене біля зупинки й ми разом поїхали додому на автобусі.
Дорогою мовчали, але я зрозуміла, чому Петро не хотів знайомити мене зі своєю мамою. Аби між нами було все добре, думала я, щоб ніхто не зруйнував наші з ним стосунки та сімейне життя.
Це була перша і остання зустріч з цією жінкою, я з нею не спілкуюсь зовсім, а Петру заборонила запрошувати її до нас в гості.
