Навіщо ж він тоді з моїм сином знайомився?
Звати мене Христина, 39 років, розлучена.
Маю сина Максима, 14 років, який підтримує мене в тому, щоб я знайшла собі чоловіка, який би мене любив, а а він мав би друга з яким би міг у футбол пограти чи приставкою в комп’ютері.
Так недавно я і познайомилась зі своїм ровесником Русланом, з яким я одразу знайшла спільну мову.
Він сам запропонував познайомитись та поспілкуватись з моїм сином по телефону.
Вони також одразу знайшли багато спільних тем, про що поговорити.
Руслан як мені здавалося, і справді щиро та зацікавлено спілкувався з Максимом.
Приїхати він поки не міг, як говорив що в нього робота, тож ми всі втрьох так і спілкувалися телефонному режимі та по відеозв’язку.
Говорив він мені багато, що вже навіть мене любить, що мій син йому вже як рідний (він і справді з ним гарно говорив).
Бували інколи в нас невеликі суперечки проте, чи хтось в настрої не був, чи в когось з нас день не задався і і хтось на когось зривався.
Але довго не ображалися один на другого.
І звісно як сталася у нас чергова ситуація, що йому не сподобалось те те як я сказала, то то я і серйозно не сприйняла його слова, що він більше зі мною не хоче спілкуватися.
Читайте також: Зіпсувалися стосунки з мамою після її заміжжя. Мене виховувала мати без батька, я його не бачила ніколи
Того вечора ми вже не розмовляли, і я чекала що наступного дня, він заспокоїться та сам мене набере.
Так я чекала аж до самого вечора. Та телефон мій мовчав.
Я не витримавши, сама його набрала, він він прийняв дзвінок та сказав: ” Що ти хотіла? Я тобі вже вчора все сказав” та виключив телефон.
Так пройшло два-три дні, звісно я не вірила, що через якусь дрібницю, неправильно сказане мною слово Руслан перестане зі мною зовсім спілкуватись.
І що найгірше те, що мій син Максим до нього вже теж встиг був “прикипіти”.
Він теж дуже засмутився, і не міг зрозуміти, що сталося.
Мені вже тоді було боляче за сина. Я сама подумала, навіщо ж він тоді справді захотів сам познайомитись з моїм сином?
Якщо при найменшій дрібниці, сварці просто взяв і пропав.
Ці знаки питання стоять і досі в моїй голові.
Порадьте, як не думати про це і відпустити?
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
Автор: Нінель
