Приїхала до нас в гості свекруха, на 2 тижні. Без попередження, як завжди, і, як завжди, з черговою геніальною ідеєю. -Я все придумала, в квартиру невістки в’їдуть мої молоді. Жити їм треба десь! А як розбагатіють, куплять собі свою, а в твою однушку я переїду, щоб з дітками бути поряд.
Справа в тому, що у мене до шлюбу ще була однокімнатна квартира у власності, що дісталася мені у спадок. Ми з чоловіком спочатку там і жили, а потім вирішили її здати, а самим взяти в іпотеку квартиру побільше, з розрахунком на дітей. Тепер у нас двушка, а мою маленьку квартирку ми як і раніше здаємо. І ось, рік тому свекруха почала активні дії з відбирання моєї власності: – У мене Лєнка заміж виходить, чого їй сидіти в нашій глушині, – звернулася до мене свекровушка, – подаруй молодим на весілля свою квартиру. Все одно там чужі люди живуть, а не ви.
– Здрасьте, – кажу, – а платежі по іпотеці ми з чого платити будемо? Лєнка буде оплачувати? І ні, навіть пожити тимчасово я її туди не пущу. Нам з чоловіком не викрутитися на одну його зарплату. Мені в декреті ще мінімум рік сидіти.
Рік минув і свекруха вирішила зайти на нове коло: – Ти на роботу вийшла, тепер в квартирі немає потреби, не хочеш дарувати Лєнкі, подаруй мені, а я заповіт на сина зроблю! А Лєнка там просто поживе з чоловіком!
Нічого нікому я віддавати не збираюся. І заради чого я буду власність переписувати на свекруху, щоб вона потім мою квартиру відписала (або не відписала) моєму чоловікові? Я довго і по-порядку втокмачувала це мамі чоловіка. Думала, що вона зрозуміла. Але ввечері до мене звернувся чоловік: Давай пустимо Лєнку з чоловіком в твою квартиру, тимчасово? – сказав чоловік, повторюючи прохання своєї матері. – Милий, – кажу, – нічого немає постійнішого, ніж тимчасове. Твоя сестра слова привітного в мою адресу не сказала жодного разу. Мене влаштовує, що за рахунок квартирантів ми гасимо іпотеку. І погіршувати своє фінансове становище я не хочу. Нехай викручуються самі.
Свекруха гостювала два тижні, насолоджуючись відпочинком від битовуху, адже у синочка її обслуговувати повинна була ледащо-невістка. Я терпіла, вважаючи, що це тимчасово. Тільки ось дуже розгнівалася на те, що вона налаштовує мого чоловіка проти мене. Весь час її перебування, ми сварилися практично щодня. Нарешті, вона поїхала до себе. А на наступний день на нашому порозі стояли Лєна з чоловіком.
– Ой, спасибі, мама сказала, що ти погодилася, – вперше я удостоїлася подяки від зовиці.
– На що я погодилася, Лєна, – запитала я.
– Ну віддати нам свою однушку, – вона вже протиснулася в квартиру зі своїми неосяжними валізами.
– Я ні на що не погоджувалася, це мрія твій матері, так що переночуєте і влаштовуйтеся, де хочете і як хочете. Твоя мама вміє видавати бажане за дійсне.
Лєна закотила мені грандіозний скандал. Вона кричала, що витратила останні гроші на квиток і розраховувала на допомогу брата. – Мій брат розлучиться з тобою через те, що ти так по-свинськи ставишся до його родичів! – заявила зовиця як останній аргумент, розсердивши мене остаточно.
– Прекрасно, – кажу, – мене влаштує розлучення. У нього є один істотний плюс: я вас більше ніколи не побачу. Але свою власність я нікому дарувати не маю наміру, як і спілкуватися з нахабними родичами чоловіка, які мріють в’їхати в рай на чужому горбу. А потім я описала сестрі чоловіка, що буде після розлучення: ми ділимо іпотечну квартиру, точніше, ми віддаємо її банку, розриваючи договір. На руки ми отримуємо суму першого внеску і невелику частину виплачених платежів. На ці гроші я, продавши свою однушку зможу купити двокімнатну, взявши невеликий кредит. А ось чоловік вже ніколи нічого не купить в Києві. Доведеться йому топати в орендоване житло або в глушину до матусі.
– Так що, Лєна, приїде брат до вас в мамину двушку, де ви всі і буде урочисто проживати, в тісноті, та не в образі, правда ж?
Лєнку я все ж випровадила вранці, довелося вручити їм грошей на зворотні квитки. Дивно, на що вони збиралися жити у столиці і роботу шукати? Напевно на спонсорську допомогу мене і мого чоловіка.
– Мій брат підкаблучник! Квартиру для рідної сестри не зміг у дружини віджати. Слабак! – сказала «приємні» слова сестра братові. Я швиденько підлоги вимила, а чоловік і каже: – Пробач, правда, коли мама приїжджає у нас з тобою весь час лайка, немов вона спеціально нас лобами зіштовхує. А я, дурень, ведуся. І не збираюся я розлучатися, куди я від тебе і від сина?! Сестра зовсім поїхала, раз таке припустила!
Дійшло, нарешті. А у мене одна умова: ніколи твої родичі не переступлять поріг мого будинку. Погодився, тепер свекруха навіть не дзвонить, ні синові-підкаблучник, ні змії-невістці.
