fbpx

Мій хресний прожив у шлюбі зі своєю дружиною 30 років, а потім зібрав речі і пішов до свого першого шкільного кохання. Не на довго, правда, на рік

Мій хресний прожив у шлюбі зі своєю дружиною 30 років, а потім зібрав речі і пішов до свого першого шкільного кохання. Не на довго, правда, на рік.

З моїм хресним Сашком ми жили по сусідству, це був двоюрідний брат мого тата. Всі ми, діти, кликали його просто дядь Саш. Добрий він був, цукерками і смачними грушами нас пригощав завжди. У шлюбі він був з тіткою Олею, на вулиці її всі між собою називали Олька ротата, бо коли вона починала “пиляти” свого чоловіка чули всі сусіди, а це відбувалося мало не щодня.

Ну він і тримався скільки міг – то до пляшки прикладався, то в роботу йшов з головою. Тридцять років тримався. Виростили двох доньок, дочекалися онуків. А потім, чи то не витримав дядько Сашко, чи то сивина в бороду, як то кажуть. Але пішов від дружини. Покинув все: і батьківську хату, в якій ремонт сам робив, і господарство – все, нічого не взяв.

Приїхала я до батьків на вихідні, пішли ми родиною могилки прибирати перед поминальними днями, тітка Оля з нами теж. Бачу, що щось з нею не те, не така гонорова, голос тихий, мовчить весь час. А потім вона сама заговорила: “Лідо, ну чого гому не вистачало? У мене ж завжди прибрано, наготовлено, він же в мене завжди ходив чистесенький і обхожений. А там у хаті бруд, посуд не митий аж смердить, їсти нічого, я як пішла туди то ледь не знепритомніла від побаченого, а він до неї пішов.”

І тут варто сказати, що тітка Оля дійсно була відмінна хазяйка, а не просто нахваляла себе, у неї в хаті завжди було прибрано і настільки чисто, що ми малими навіть боялися до неї зайвий раз зайти з брудними ногами. І пригощала нас смачними пампушками і пиріжками завжди, і діти й чоловік у неї завжди були чистесенькі, це чиста правдв.

Я не знала як її втішити, сказала лише: А ви не думали, що йому не чистоти хочеться, не борщів ваших і не відбілених сорочок, а спокою? Можливо він просто стомився від ваших криків постійних?

З тіткою Олею я більше не розмовляла, з того часу не бачила її. А восени, коли приїхала до батьків, дуже здивувалася – дядько Сашко додому повернувся. І не просто повернувся, автівку купив нову, і без того хороший будинок став ще більш вдосконалювати, дах перекрив, на подвір’ї плитку виклав, самотужки альпійську гірку зробив, яку тітка Оля вміло квітами ще влітку засадила.

І знаєте, що найбільш помітно, що дядько Сашко посміхається, до дружини жартує, а вона ніяковіє і все так же обходить чоловіка, тільки світиться вся. Сусіди дивуються і назвати її Олька ротата якось язик не повертається, бо не чути на вулиці більше її криків. А ще вони завжди скрізь разом стали їздити. От, наприклад сьогодні, набридло в хаті сидіти перед телевізором, то вони під ручку до доньки старшої в гості пішли.

Я щиро радію за них і думаю, а можливо не дарма Господь посилає нам такі випробування?

You cannot copy content of this page