fbpx

Мій тато жартував, “твоя дівчика, бігає по хаті неслухняна, будеш не чемною, не візьме Дмитро тебе в жінки”. Весілля ми не робили, занадто було багато шуму через наші стосунки з Дмитром

Історія написана, Вікторією Соняшник, спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.

Яка гарна сьогодні погода весна – це завжди городні клопоти, розсадка квітів, пожива плодовитих дерев, одним словом душа радіє.

До мого тата частенько заходив колега по роботі, Дмитро його звати. Він завжди приносив мені щось солоденьке, я малою завжди любила коли він приходить, мій тато жартував «твоя дівчика, бігає по хаті неслухняна, будеш не чемною, не візьме Дмитро тебе в жінки»

Час проходив, школа, університет, любовні історії, робота.

Життя текло своїм чередом, мій тато пішов на пенсію, згадували Дмитра під час домашніх посиденьків, які він приносив добрі смаколики, гарний дитячий спогад.

Ми більше не пересікалися з Дмитром, і я не знаю як склалося у нього життя.

Я на той час працювала у приймальні міської ради нашого містечка. І так склалася доля, що того самого  Дмитра направили з банку до мера для погодження проекту, він мене впізнав, чи побачив бейджик на моєму комірці і здогадався що то саме я, та дівчинка, про яку він говорів, що неслухняна.

Виходячи із наради, Дмитро посміхнувся до мене.

-Привіт, Вікуся, як справи, ти сяєш як завжди, як ти виросла… стала ще красивішою!

-Дякую!

-Ти мене не впізнаєш…? Коли ти була маленькою, я приходив до твого батька по роботі і приносив тобі смаколики.

-Вибач, я не знав що ти тут працюєш, іншим разом я обов’язково зайду з гарною великою шоколадкою, але ти така красуня, що чоловіки задаровують тебе шоколадками та квітами певне постійно.

Я посміхнулася, розчервонілася, обмінялися побажаннями гарного дня.

Ми часто почали бачитися  по роботі, проект був дуже складний, тому кожний раз коли він був у міській раді,  старався зайти до мене. І ми згадували ті часи коли він до нас заходив в гості, розпитував як батько, розказував кумедні історії з мого дитинства, які я не пам’ятала.

Дмитро якось запросив мене на обід, я коло нього почуваюся інакше, не можу описати ці відчуття, але вони спокійні, завжди було цікаво його слухати, щоб він не розповідав.

Я почала його розпитувати, як у нього справи, не сміливо, у нас різниця у віці 21 рік, строге виховання батька дається у знаки.

Дмитро розповів, що в нього дівчатка близнята, Оксанка та Настя, якраз закінчують школу, будуть  поступати на перекладачів, оскільки, він вільно розмовляє французькою мовою. Дівчаток підтягнув з іноземних мов, плюс репетиторство дало свої результати.

Дружиною не дуже ладнають, стосунки  погані, вона ревнива, любить сваритися часто, а так усе добре .

І  через рік, півтора у нас зав’язалися стосунки, ми їх дуже сильно скривали. Дмитро подав на розлучення, шуму і сварок з криком було багато. Його дружина приходила в банк до нього на роботу і розпитувала до кого він іде. Видзвонювала по його друзях, шукала «даму його серця». Таким чином він мене вберіг він докорів і скандалів від його дружини.

Два роки ішов процес розлучення, вона не під яким приводом не давала розлучення. Але суд їх в кінцевому результаті розлучив.

Дмитро на той час віднайшов квартиру, яку ми знімали. І на відкладені власні кошти купив не великий дачний будиночок.

Настав час розказати про мої стосунки з Дмитром моєму батькові, бо мама походу очікувала на щось таке.

Почувши дану новину від мене, батько мало не позеленів, розлютився не на жарт. Він кричав, що я з ним буду робити через пару років, що я молода, перспективна молода дівчина, в мене кучу ухажорів, із зв’язками. Як то кажуть не пером описати, ні словами описати реакцію мого батька. Він  у злосному стані був поки не народився в мене синочок/внучок, Дмитро.

Весілля ми не робили, занадто було багато шуму через наші стосунки, ми поїхали двоє на море, були у Парижі. Тепер я можу сказати, що мій Дмитро чоловік вільно розмовляє французькою мовою.

Ми дачний будинок розбудували, а поряд купили ще одну земельну ділянку, господаруємо по сьогоднішній час. Батько змирився з даною ситуацією. Мій Дмитро досі мене кличе «моя дівчинка».

Наш синок, Дмитро підростає, налагодилися стосунки з його дівчатками близнючками, вони часто заходять до нас в гості. І потихенько почали залишати свою малечу на потіху дідусеві.

В коханні не важливо вік, а важлива гармонія між дорослими людьми.

Я усім бажаю великого щирого кохання як у нас.

Буду вдячна за коментарі.

Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.

Фото Olesia Oleksandrivna.

You cannot copy content of this page