– Ти ніколи не хотіла одягти гарну сукню, зробити зачіску, макіяж і, одного разу, в новорічну ніч, заснути й більше не прокинутися. Я була б найкрасивішою. Всі, нарешті, розуміли б, що мене потрібно було б цінувати.
– Лена, про що ти думаєш? Ти нормальна взагалі?
В слухавці роздався дзвінкий сміх.
– Нормальна. Це ти Сашка маленька ще і така наївна. Я філософствую.
– Ага, філософствують на серйозні теми.
– Хочеш я спробую здогадатися, чому ти така мала у свої 17?
— Відчепись, старушка, — відповіла Саша. – Які у вас плани на завтрашню ніч?
— Ну, — мрійливо протягнула подруга, — Ми з Антоном маємо деякі плани.
– Тільки не заганяй його! Гаразд, мені час вже йти. Першого числа вранці я прийду подивитися на подарунки.
Після прощання Саша повісила слухавку. Що робити? У всіх свято. Начебто і настрій чарівний, квартира прикрашена, запах ялинки й мандарин. Батьки, як завжди, в ресторані будуть святкувати – квартира в моєму розпорядженні. Але що ж робити? Хіба в таке улюблене з дитинства свято годиться сидіти вдома? Дивитися телевізор.
Саша засумувала. Потім, розігнавши похмурі думки пішла до ванної кімнати, занурилася в гарячу воду й задумалася. “Але хіба погано бути дитиною? Адже це так прекрасно: вірити в добро, бути відкритим до життя, до нових починань, мати чутке серце. Адже я не прагну швидше подорослішати, на все свій час! У мене ще все попереду.”
31 грудня. Саша неквапливо гуляла по вулиці. Вітрини, вогні, люди, свято. Але кішки шкребуть на душі. Де новорічний настрій? Де радість?
Вона не помітила, як опинилася в парку. Засніжені дерева, білосніжні замети, тиша, спокій. Сіла на лавку, закинула голову назад і почала ловити сніжинки ротом. Не думаючи ні про що. Через три години Новий рік. Швидше б минули ці свята й все стало на свої місця.
О пів на десяту дівчинка встала й попрямувала додому. Свіже повітря – це, звичайно, добре, але зустріти Новий рік на вулиці – це не дуже мудро.
На самому виході з парку її ноги підкосилися, і дівчина відчула, що земля йде з-під її ніг.
– З тобою все гаразд? – Міша спочатку розгубився, коли побачив тендітну дівчину, яка посковзнулася на льоду і приземлилася так, що капелюх з’їхав на обличчя, волосся розтріпалося. Щось зачарувало його на хвилину, і він вже нахилився, щоб допомогти піднятися дівчині.
Хлопець поправив капелюх на здивованій дівчині й сам зніяковів від побаченого. На нього дивилися абсолютно ненафарбовані, але чарівні великі зелені очі. Світло-русяве волосся збилося в пасма, а маленькі красиві губи були трохи блідими від морозу.
– Ні, ні, все гаразд! Намагалася збрехати Саша, але відразу ж запищала від болю – вона вдарилася коліном і ледь згинала ногу.
– Ти далеко звідси живеш? – схвильовано запитав Міша.
– Ні, через два будинки.
– Ну, тоді тримайся міцніше, – з цими словами хлопець підхопив дівчину на руки.
– Що ти робиш? – перелякалася дівчина. – Відпусти мене, я сама дійду.
– Ага сама, – сміявся Міша. – Показуй дорогу, леді. Сьогодні я твій вірний слуга.
До півночі була година, нічого не було готово, а Саші захотілося зробити це свято незабутнім. Швидко нарізаючи помідори, дівчина поранила палець, запищала від болю і побігла до ванної кімнати. Сльози побігли по щоках. Міша, мабуть, шукаючи щось по квартирі, заблукав до ванної, де ридала його нова подруга. Він зніяковів, в його голові почали з’явитися всілякі думки.
– Я заважаю? Можливо мені варто піти?
– Ні, ні. Все добре – відповіла Саша, а потім розповіла про все, що наболіло. Хлопець посміхнувся. Він був вражений, що є ще дівчата, які не зіпсовані вулицею або нічними клубами. У його серці з’явилася надія, що вона стане його дівчиною. Яку він буде кохати по справжньому довгі роки.
Вони разом накрили на стіл, і навіть встигли відкрити шампанське перед боєм курантів. Міша з ентузіазмом спостерігав за тим, як Саша із захватом спостерігала за феєрверками, що вибухали в небі. У ті секунди вона виглядала як маленька дівчинка.
Міша обережно обійняв її й поцілував. Цей Новий рік був найкращим для кожного з них, а згодом і в їхньому спільному житті.
