Місяць тому я переїхала в нову орендовану квартиру. Господиня помepла, і її віддалені і жадібні родичі здали цю квартиру. Вони дивні. Ніяк не намагалися принести будинок в порядок, не прибрали, не винесли речі, нічого не зробили.
Спочатку мені жилося там не дуже-то і спокійно, здавалося, ніби зараз хтось увійде і запитає, хто я і що тут роблю. І ще, нічого не можна було чіпати. Джерело
Але ніхто так і не прийшов в цю занедбану квартиру.
Біля телевізора були клубки ниток, у величезній вазі – кілька гудзиків, в серванті стояли розкішні чеські келихи різного кольору, які, як було видно, постійно використовувалися. Біля келихів стояла фотографія гарної іноземки. Господиня, мабуть, ретельно стежила за часом: всюди були календарі різних видів і типів. Вдома не було жодних ліків, мабуть, ніхто не мав проблем зі здоров’ям.
Власниця, напевно, проживала там одна. У ванній кімнаті я знайшла кілька шампунів, призначених для котів. По всьому будинку відчувався котячий дух. Напевно, вони жили тут, як королі, а потім, у слід за їх господинею, були винесені з дому.
У неї була просто незрівнянна бібліотека, книги були розташовані по своєму зросту і кольором, акуратно і красиво. Різні жанри, автори, класика і модернізм – тут було все! Було також безліч книг про дідуся власниці, написані на різних мовах. Там писалося про його героїчні вчинки, про його відданість батьківщині і про безмежну подяку людей за його подвиги.
І тут я подумала, кому ж потрібні тепер ці книги? Хіба що тим, хто хоче їх спалити і зігрітися. Напевно, для них – це єдина користь від цих нескінченних клаптиків паперу.
Мені в голову стали приходити дивні думки. Життя коротке. Життя різних людей абсолютно різне. Сенс життя для кожної людини унікальний. Ти підеш в один день, залишиш після себе все, що було тобі дороге, було важливо. І нікому, можливо, це не буде цікаво. Навіть твоїм дітям ці речі будуть не потрібні, у них будуть власні інтереси, уподобання.
Все, що матеріально в житті – це така дрібниця. І ми теж матеріальні. І ми теж незначимі.
Напевно, до цього моменту я вважала, що безсмepтна, що буду вічно жити на цій землі.
Але я вирішила! Більше не буду думати про завтрашній день. Не буду збирати речі, не буду облаштовувати своє життя, грунтуючись на розумінні вічності. Все, що матеріально, більше не буде для мене занадто цінним.
Збережу і збираю тільки щасливі моменти мого життя, тільки хороші спогади, лише незабутні емоції. І, коли прийде день, коли навколо більше нічого не буде відбуватися, вони будуть єдиною цінністю, єдиним спогадом.
Після тебе нічого немає! Є тільки сьогодення!
