Сусідню з моєю земельну ділянку, порослу бур’яном, на початку весни купила молода дівчина. Здавалося б, дивна подія.
Молода дівчина, студентка – і город. Розпитавши її детальніше, я з’ясував, що вона студентка нашого місцевого вишу, вчиться на лісовій справі і дуже любить рослини.
Сади у нас близько від міста, а тому часто ходять автобуси і проблем дістатися немає.
На ділянці у Каті, так звуть дівчину, є невеликий дерев’яний будиночок, який дістався їй від старих господарів.
Ми відразу порозумілися, я розповідав Каті, як правильно доглядати за рослинами, як садити огірки і гарбузи, а вона допомогла мені скласти ландшафтний дизайн ділянки. Не дарма дівчинка вчитися.
В той день зарядив сильний дощ. У мене з будівель тільки невеликий сарай, та теплиця.
Дощ лив і лив і Катя, побачивши, що я ховаюсь від негоди в теплиці, запросила до себе – перечекати зливу.
Її садовий будиночок невеликий – але головне дах над головою. Зайшовши всередину я був вражений розмаїттям різних трав і квітів, які сушилися всюди, куди падав погляд.
Катя виявилася ще й непогана травниця. Заварила мені якийсь відвар з незрозумілих навіть для мене листя і квітів.
Ми попили трав’яний чай. Я відчував себе якось незатишно наодинці з молодою дівчиною. А вона – хоч би що.
Незабаром дощ скінчився. Я пішов до себе, думаючи, який же я телепень Зовсім з цим садом диким став.
Напевно, вона запросила мене до себе не трави показати і чаї пити. А як ви думаєте?
