fbpx

Моя мама дуже любить підлизуватися, коли їй щось потрібно, навіть до мене, не те що до інших людей. І мені це дуже не до вподоби

У мене дуже складна ситуація і відносини з моєю матір’ю. Мене постійно напружує її поведінка, манери, просто все в ній напружує. Вона завжди перед усіма вибачається і робить з себе бідну скривджену життям жінку. Я довго з цим боролася, але зрозуміла, що сил моїх більше немає, я вже просто на межі і не знаю, як мені впоратись з собою зі своїми емоціями.

Моя мама дуже любить підлизуватися, коли їй щось потрібно, навіть до мене, не те що до інших людей. І мені це дуже не до вподоби. Вона тисне на жалість, виробляє в мені почуття провини, кидає трубку в розмові зі мною, якщо їй щось не подобається і всіляко маніпулює мною, знаючи, що в кінцевому підсумку я їй передзвоню і буде так, як їй потрібно.

Вона тисне на мене своєю любов’ю, не дає мені просто, так як я хочу жити. Коли я поїхала в інше місто вчитися, вона приїжджала майже завжди на вихідні. Після від’їзду вона завжди плакала, я її заспокоювала. Вона любить поскаржитись, що залишилася одна і всі її покинули, що їй самотньо. Дзвонила мені кожен день і завжди в неї щось не так: то голова у неї болить, то кран на кухні протікає, то ще щось.

Я знаю, про що ви думаєте, що їй просто не вистачає уваги, спілкування, вона одна і мені потрібно її підтримувати. Але це не означає, що я повинна робити те, що тільки вона хоче. Я постійно зайнята її питаннями і в мене не вистачає часу розслабитися і займатися своїми справами. Якби вона вела себе нормально, я і сама була б спокійною і врівноваженою. У той же час я розумію, що я люблю її, завжди готова їй допомогти, але всьому є межа і я теж не залізна.

Зараз мама переїхала до мене, шукає роботу, хоче пожити зі мною нібито тимчасово. Але я прекрасно розумію, що це все назавжди і вона ніколи не дасть мені спокійного життя, вона завжди мене буде опікати своєю нібито любов’ю і власного життя у мене не буде.

Вона дуже хитра інколи може щось вигадувати. Останній раз сказала сусідам, що нам нічого їсти, але наш холодильник запакований їжею. Вже я стала їй не довіряти, бо інколи такого наговорить, і де в неї та фантазія береться?

Як мені бути? Я розумію, що вона моя мама і я ж не можу її вигнати і викреслити зі свого життя?

Фото pixabay.com

You cannot copy content of this page