Вже 5 років я спілкуюся з хчоловіком, він старший за мене на 14 років.
Це мене і його не бентежить, тому що ми дуже добре ладнаємо.
Він одружений та має двоє діток.
Проте наші думки, бажання, характери майже однакові.
Він одружений, не дуже щасливий у шлюбі, але не хоче нічого міняти.
Він багато чого в житті пояснює, коли мені погано, і я не знаю, що робити.
Він завжди мені допомагає, все робить правильно, піклується про мене.
Але крім того у мене є хлопець, я вже 2 роки з ним, але у нас зовсім не такі стосунки.
Я не можу з ним обговорювати ті самі речі, які обговорюю зі старшим.
Мій хлопець дуже гарний, але я не почуваюся комфортно з ним.
Ми часто не розуміємо одне одного. Нещодавно я хотіла розбігтися з ним, але він попросив не робити цього.
І я зрозуміла, як сильно він любить мене.
Зі старшим я почуваюся щасливою, коханою та потрібною. При цьому я знаю, що з ним у мене все буде, чого я хочу.
Але довго це не буде продовжувати, він як я, через деякий час втомлюється від однієї людини.
А також він як я не зберігає вірність одній людині.
Як мені вчинити?
Моя мама проти наших стосунків. Так і каже, у нього сім’я.
“Навіщо ти влазиш у сім’ю. Не роби цього. Скажи, що ти маєш іншого. Ти ж розумієш, що від цього ти робиш гірше.”
Я все розумію. Але мені так комфортно.
Що б ви на це сказали?
