Я не збираюся нічого змінювати у своєму житті, мені так добре, а про майбутнє я не замислююсь.
Я батькам ще на першому курсі вишу сказала, що не прагну заміж, мрію зробити кар’єру.
Мама переконувала, що для жінки головне сім’я, діти, а не робота.
Батько тоді просто посміявся, сказавши, що це я поки що не зустріла свого «принца».
Але я вперто йшла до своєї мети, не звертаючи уваги на сльози мами та невдоволення батька, коли й у 30 років не думала про заміжжя.
Хоча тоді в мене вже був хлопець, жили окремо, винаймаючи квартиру.
Мої батьки його не любили, казали, що «цивільний чоловік» навіть звучить непристойно.
Вони звинувачували його, що не беруть мене заміж.
Нині ми з ним разом уже 15 років.
Ми з самого початку не планували розписуватись, а тим більше мати дітей.
Офіційний статус – це пережиток минулого.
У нас тепер є своя квартира, куплена на вкладення порівну, є собака і кіт. У нас однакові погляди на все.
Але всі знайомі дивуються, що ми й досі не оформили своїх стосунків. Особливо незадоволені наші батьки.
Я не збираюся нічого змінювати у своєму житті, мені так добре, а про майбутнє я не замислююсь.
Моя старша сестра розлучена, виховує одна троє дітей.
Але мама вважає, що так все ж таки краще, ніж зовсім заміжня не бути.
Автор:Оксана
