Життя кидало мені виклик два рази, два рази я стала на коліна.
Чи третього разу я переможу? Доля завжди ставила палиці в колеса.
Тільки починалась біла смуга в житті, як знову її накривала темна ніч.
Моєю сім’єю були мама, тато, брат і я.
Ми були дуже щасливими дітьми, про нас завжди дбали і опікувались.
Щоб не творилося в світі вдома завжди було спокійно і затишно.
Батьки ніколи не сварились, тато приходив з роботи, а вдома його чекала мама, з смачною вечерею, ми всі разом сідали за стіл і розповідали, як минув день.
Та одного разу все різко змінилося, тато потрапив у дорожню пригоду неприємну, залишився живим, але ноги не рухались.
Тоді життя поклало перший раз на коліна, мама влаштувалась на дві роботи, і була змушена опікуватись татом.
Я прибігала з школи, готувала, брат в 16 років влаштувався на підробіток. Я усердно вчилась після школи серед ночі, щоб мати змогу колись поступити на бюджет.
Все прибирання, готування, догляд за татом коли рідних не було вдома повністю лягло на мене.
Пів року ми боролися за те, щоб тато знову міг ходити, і він пішов. Реабілітація пішла на користь.
Мама все більше худла, і змінювалась на лице, ми думали що то від втоми, але результати аналізів показали дуже страшну картину.
Невиліковна хвороба обрушилась на нас, ніби сніг на голову.
Брат все більше працював, закинув школу, а я між цим всім ще встигала вчитись, бо вірила в свою мрію.
Мама лягла в лікарню на довгі місяці, кожного разу, коли я приходила до неї, то трималась як солдат, посміхалась, розповідала що нового в школі, як справи вдома.
Читайте також: А сама більша проблема постійна нестача грошей. Останньою краплею було, у мене зіпсувався зуб, а лікування було дуже вартісне
Але як тільки позаду закривались лікарняні двері, то щось всередині ламалось. Брат закинув навчання повністю, тато знайшов роботу з дому, а я продовжувала крутитись між навчанням, хатніми справами і лікарнею.
Мамі ставало трохи краще, і її відпустили додому, звісно що на роботу не можна було виходити.
До екзаменів залишалось декілька днів, я була впевнена в своїх силах, бо приклала багато зусиль.
Після результатів, розуміла що таки вступлю на бюджет, мрія стане реальністю.
Але знову треба було боротись з долею.
Бо бюджетне місце було в іншому місті, тепер постав вибір.
Залишати своїх рідних і переїхати, чи залишити все як є, і вступити в коледж.
Автор: Анюта
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
