У мене є старший брат, але різниця у віці у нас зовсім не велика, усього рік. І з самого дитинства я його ненавиджу. Кращі іграшки, окрема кімната, цирк, зоопарк кожні вихідні – все йому. Влітку на море з батьками – він, а я в село до бабусі.
Років в 11 у мене з’явилася думка що я прийомна дитина. Не можуть батьки так розділяти рідних дітей. Закінчивши школу, брат поїхав у велике місто вступати до інституту. Батьки оплачували йому оренду квартири і навчання на заочному відділенні. Через рік поїхав поступати я. Я жив в гуртожитку і підробляв де тільки міг.
Ну і так трапилось, що ми закохалися в одну й ту ж дівчину. Вона вибрала мене. Ейфорія від того, що нарешті-то хоч щось дісталося мені, а не братові, накрила мене з головою. Я зробив пропозицію і ми одружилися. Мої батьки безуспішно намагалися умовити мене «поступитися» нареченою брату. На весілля вони не приїхали, написали заповіт на брата і викреслили мене з життя.
А я і не помітив різниці. Місяць тому я став татом. Коли відзначали народження дитини, мені подзвонила мама, але не привітати і не запитати про онука, а сказати, що тата більше немає і попросила приїхати.
Я поїхав. а поговоривши відверто з мамою, я багато чого зрозумів. Так, я мав рацію. У нашій родині дійсно була прийомна дитина. Але це не я. Мій брат. Батько дуже любив матір брата, але її нестало при народженні дитини. А моя мама так сильно закохалася в тата, що вискочила за нього заміж, прийнявши дитину як свою.
Другої дитини батько не хотів, він тоді заявив, що у нього вже є син і інший йому не потрібен, а якщо вона народить, то виховувати і забезпечувати буде сама. Я до сих пір відійти не можу від такого повороту подій.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
