Моя старша сестра Аня була звміжня не перший рік. Чоловік у неї був добрий, роботящий. без шкідливих звичок і дуже любив Аньку. Було у них дві дівчинки – мої любі племіннички.
І от приходить якось Анька до мами, скаржиться, що чоловіка звільнили з роботи, а це були 90-і, скрута. Мама Ані сказала, що у них теж закривається завод, і вони з батьком залишаються без роботи, а Ані гріх скаржитися на свого чоловіка, він підробляє, де тільки може.
А через місяць приходить до нас Анькин чоловік з двома доньками і записку показує: “Вибач, більше не можу жити в цих злиднях. Зустріла своє кохання, їду з ним за кордон”
Всі були приголомшені, адже нічого не віщувало такого повороту справ, жодних сварок в подружжя не було.
Але ж, що поробиш, довелось викручуватись. Дівчата виросли, вийшли заміж, чоловік Ані так і не одружився, але багато працював і став таки бізнесменом і у них все добре. Але раптово цю ідилію порушила колишня дружина, яка звалилася, як сніг на голову. Вона приїхала до дітей, виявляється вона за ними скучила.
Аню рідні доньки не впустили і на поріг, сказали, що для них її не існує уже багато років. Мама з татом її теж не пробачили, і стояла Аня біля розбитого корита, стара, хвора і нікому, ні потрібна.
Мені було дуже шкода сестру, але я сказала: «Ти можеш у мене переночувати, а на ранок, щоб тебе не було. Коли мама потрібна була дітям, тебе не було, коли у батька нашого були проблеми з серцем, а мама взагалі до лікарні потрапила, тебе не було, а зараз тебе немає для нас».
Вранці сестра пішла в невідомому напрямку і ось уже 15 років ми нічого про неї не знаємо. Дорогі мої бережіть не тільки свої почуття, а й почуття своїх рідних. Недарма кажуть, що посієш, те й пожнеш.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!