Мою нову подругу Романну заставляв вийти заміж батько за сина його партнера по бізнесу, хоча вона без пам’яті закохалася в красунчика- іспанця.
Який її вже встиг покликати до себе в сонячну країну. Дівчина ходила засмучена вона не знала що їй робити.
Та доля пожаліла дівчину і дала їй шанс, зустрітися зі своїм коханим. Вона випадково зустріла дівчину, яка була схожа на неї, як дві краплі води.
Її звали Марина, вона була із простої сім’ї. Давши Марині певну суму, Романна запропонувала дівчині помінятися місцями з нею та та зустрітися з сином друга її батька.
Але ніхто з них не міг уявити які наслідки ця підміна, матиме для них. Руслан, виявився дуже хорошим, то ж Марина закохалася в нього сама без пам’яті.
І не знала, що вона має робити. На кохання до цього хлопця вона не має права, але й просто піти та зникнути вона не хотіла. Марина вирішила, нікому не признаватися, тим паче що Романна так і не давалася чути, відтоді, як поїхала до свого іспанця.
Та все ж той день настав, що Романа вернулася.
Як виявилось, Бруно так звали того чоловіка, просто захотів закрутити з українкою короткий роман.
Романна подзвонила до Марини, і запросила її до кафе, щоб поговорити.
Вона сказала їй, що дякую її за допомогу, але більше вона не потрібна, дальше вона сама. Витягнула конверт з грошима та простягнула до Марини.
Однак Марина, їй відповіла, що вона сама закохалася в Руслана, і так його просто не віддасть.
Поклала конверт назад на стіл і вийшла різко з кафе. Романна такого не очікувала, вона вирішила сама поїхати до Руслана, та все йому розповісти, що то вона донька друга його батька а не Марина. І що з нею, він повинен одружитися.
Та приїхавши до хлопця, вона не очікувала, що Марина вже була там.
Однак дівчина не відступалася, та все розповіла Руслану. На що, він тільки посміхнувся та сказав: ” Мені все рівно, чия донька Марина, бо я все рівно її кохаю, із нею одружусь”.
Ображена Романа, поїхала додому та розповіла все батькові. Вона думала, що він все владнає, однак цього не сталося.
І батько сказав до доньки: ” Ти сама винна, через твою витівку,і я втрачу багато коштів і ти залишилась одна.Яка ж ти в мене непутяща доню, проте я все одно тебе люблю”.
Автор: Нінель.
