Ми відповідаємо за тих, кого приручили. Батько мого знайомого Юри залишився сам, вже більше, як сім років назад.
А недавно розміняв сьомий десяток, і почав задумуватися як йому свій вік доживати. Адже діти знаходились далеко, і дуже зрідка приїжджали його провідувати.
Якось ми зібралися в гостях у цього Юри, говоривши на різні теми, зачепили і тему про батьків. Чоловік почав розповідати, що він не знає як батькові допомогти, той сам а він зовсім немає часу за ним дивитися.
Як би було добре, його з кимось звести. І тут наша спільна подруга Ліля, сказала:
“Можливо б твій батько з моєю мамою зійшовся? А то я з чоловіком і дітьми скоро їдемо за кордон, і мама теж сама залишається”.
І справді, обоє подумали, що це непогана ідея. Вже не молоді люди і справді сподобалось одне одному і були не проти зійтися разом жити.
Тільки питання було в тому у кого? Та Ліля порадила мамі піти жити до Степана, а хату продати.
Жінка любила свою єдину доньку, тому і послухалась. Але коли про це почув Юрій із братом та сестрою, то занепокоїлися. Адже в разі чого, їм прийдеться взяти відповідальність не тільки за батька а й за чужу “тьотю”. Бо Ліля вже з сім’єю поїхала за кордон, прихопивши з собою більшу частку грошей за продану хату.
І після того, вже дуже рідко почала дзвонити до матері і питатися як вона. Тож Юрій з братом і сестрою почали вмовляти батька, покинути жінку.
А коли батько не схотів, то вони самі прямо сказали матері Лілі, щоб та зібрала свої речі і їхала до доньки.
Жінка звісно не могла опиратися такому напору дітей, вона так розхвилювалася, що їй знадобилася була кваліфікована допомога і її забрали до спеціального закладу.
Поправивши своє здоров’я, вже підходив час виписки. Однак, Юрій з братом та сестрою заборонили батькові забирати її назад додому.
Сказавши йому, що якщо він її забере, то вони його знати більше не будуть і навідуватись до нього. Та чоловік не зважав на слова дітей, у нього навіть і думки не виникло, щоб залишити бідолашну жінку саму. Адже дзвонивши до Лілі, так ніхто і трубку не взяв.
Він довго не думав, поїхав додому в село, та й пішов прямо до сусіда, домовитись з ним, про те, щоб він з своєю дружиною, хоч і не законною, могли пожити у нього у старій хаті, де колись мешкала ще його бабця з дідом.
А своїм дітям він подзвонив та сказав, що він більше у хаті не живе, і жінку туди свою теж не привіз, тож хата їхня і вони можуть з нею робити все, що їм завгодно.
Написала: Орися Мелешкова, спеціально для osoblyva.com
