fbpx

Ми одружилися там, де сказала свекруха. На мені була сукня, яку вибрала вона. Перший танець молодят теж танцювала вона з моїм чоловіком. І це було не найгірше

“Вам важливо зрозуміти, що мама чоловіка нікуди не дінеться з його життя. Він – її син, а зв’язок матері і дитя, не зруйнувати» – сказав мені психолог. Я стала думати, а як же мій такий зв’язок з сином? Його руйнують, цинічно і безсовісно. Я стала думати, як вибратися з цього болота.

Зовсім не того результату я очікувала від візиту до лікаря. Це була моя остання надія на мир в сім’ї. Цю ситуацію потрібно було міняти.

Як це часто буває, жили ми зі свекрухою, у неї вдома. Чоловік не хотів переїжджати – навіщо? Мама все знає, мама всім рулить, ніякого напрягу. Адже чоловік мене відразу попередив, що його мама – це все, і він її не кине ні за яких обставин. Я ще тоді подумала: яким хорошим сином виховала його ця чудова жінка, треба обов’язково з нею познайомитися.

Перший візит в обитель «королеви-матері» пройшов просто жахливо. Розкритикувавши мою зовнішність і вік, мама чоловіка повела мене на кухню зі словами: «Подивимося, що ти вмієш, люба.» Приготований мною обід полетів у відро для сміття. «Тебе ще вчити і вчити» – процідила свекруха і пішла. Майбутній чоловік обняв мене і сказав: «Не переживай, мамо тебе всьому навчить».

Бігти від них відразу, не озираючись – було б єдиним вірним рішенням. Але любов і жіноче «я зможу», взяли верх над здоровим глуздом. Ми одружилися там, де сказала свекруха. На мені була сукня, яку вибрала вона. Перший танець молодят теж танцювала вона з моїм чоловіком.

Ми жили під абсолютним контролем цієї жінки: зарплати віддавали їй, витрати підтверджували чеками. Мою квартиру було вирішено здавати, гроші за оренду також забирала вона. Я дуже любила чоловіка і терпіла все це заради нього. Коли я завагітніла (з дозволу свекрухи, звичайно), все стало ще гірше. Передбачалося, що відразу після пологового будинку я вийду на роботу, залишивши дитину їй.

Вона хотіла замінити мене ще в пологовому будинку, але лікарі не дозволили. Я бачила сина тільки по вихідним. По буднях він ще спав, коли я йшла на роботу, і вже спав, коли приходила. Першим його словом було «мама». Але назвав він так не мене, а свекруху. Уявіть картину: дитина називає бабусю мамою, вона бере його на руки, їх обіймає мій чоловік і вони всі посміхаються.

А я стою осторонь, немов зовсім зайва. Немов інкубатор, який виконав своє призначення: народила дитину для людей, у яких не може бути своїх дітей. У моїх очах все виглядало саме так. Я зібралася і сходила до психолога. Додому я йшла, засмучена візитом. Не такого результату я очікувала. Я стала думати, як вибратися з цього болота, що засмоктало мене по саму шию.

Я почала брехати свекрухі, що мені не дали премію, оштрафували, що я скинулася на подарунок начальнику. Я планувала накопичити певну суму грошей, щоб забрати сина і втекти в інше місто. Паралельно з цим почала шукати покупців на квартиру. Не знаю, скільки б ще це тривало, якби одного разу мені не наснилася моя мама, яка уже відійшла в інший світ.

Мені снилося, що вона вдарила мені ложкою по голові, що кричала на мене, обзиваючи ганчіркою і безглуздою куркою. Я прокинулася вся в сльозах і подумала: дійсно, якого біса я все це терплю? Чому я таємно готуюся до втечі, якщо я можу просто взяти дитину і піти? Я поїхала на роботу, написала там заяву на тиждень без змісту, і повернулася додому.

Під крики свекрухи, я збирала наші з сином речі. Дивлячись на те, як мій син злякано вчепився в свою бабусю, я зрозуміла що дію абсолютно правильно. Зібравши речі, я силою забрала дитину і пішла. Я приїхала до себе на квартиру, пояснила квартирантам обставини, повернула їм гроші, і ввечері вони з’їхали. Вранці до мене прийшли з поліції, зі звинуваченнями в крадіжці дитини і нанесенні побоїв свекрухі.

Абсурдність звинувачень у викраденні розуміли навіть правоохоронці. А ось на рахунок побоїв у мене були заперечення. Я її не била, я вирвала свого сина у неї з рук. А синці для експертизи вона десь взяла. Справу з побоями закрили. Сусідка свекрухи чула, як та вмовляла сина наставити їй фінгалов.

Читайте також: Вчора був день народження свекрухи. Відзначала вона його сьогодні в дорогому ресторані, зібралися всі її родичі та друзі родини, всі, крім сина. Обізвала, обплювала, ще й 10 тисяч їй мало

Чоловік, вже колишній, зі мною навіть не розмовляє, всім своїм виглядом показуючи, як я його розчарувала. Він спробував забрати сина через суд, але у нього не вийшло. Там же, в суді, вони домоглися побачень з дитиною тільки в моїй присутності. Пишу це все і думаю, де були мої мізки? Як я добровільно перетворилася в безсловесну рабиню? На жаль, на ці питання у мене немає відповіді.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!

Якщо хочете читати більше цікавих матеріалів та життєвих історій від osoblyva – підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням

You cannot copy content of this page