Ми у шлюбі прожили щасливий для мене рік. А через рік я отримала виклик до суду – мій чоловік, навіть не попередивши мене, подав на розлучення

З Костею нас випадково познайомили спільні друзі. Він потім сказав, що я йому давно подобаюся, але він не наважувався підійти, боявся, що не захочу з ним мати справи. Я здивувалася – хлопець він видний, гарний, не дурень. Я, взагалі-то закохалася з першого погляду. Але вже на другій зустрічі він пояснив, що у нього спадкова хвороба, вона ніяк не проявляється, але дітей йому не можна мати, тому що будуть хворі. І це не лікується.

Я була дуже засмучена, звичайно, але Костю дуже кохала. Зрештою, дитину можна усиновити. Через два місяці ми одружилися, мої батьки нам подарували двокімнатну квартиру, записали на нас навпіл.

Так ми прожили щасливий для мене рік. А через рік я отримала повістку до суду – мій чоловік, навіть не попередивши мене, подав на розлучення! Коли я запитала, чому і як так, він, сміючись мені в обличчя заявив, що мене ніколи не кохав, йому потрібна була тільки реєстрація та житло в столиці. Він спеціально знайшов таку дурепу, як я – і все це отримав! А щоб я не надумала дитину, придумав цю байку про спадкову хворобу. А він здоровий і нормальний, у нього є кохана дівчина в рідному містечку і скоро переїде до нього – як тільки ми розміняли двушку на дві однокімнатні квартири! Все чесно і за законом!

Він знайшов якогось крутого адвоката і за ремонт машини (грошей у нього своїх майже не було) відсудив-таки пів квартири, хоча були докази, що це мої батьки її купили. Ми роз’їхалися, я прагнула скоріше забути про його підлість і зради. А нещодавно дізналася, що у них народилася дитина з синдромом з купою невиліковних діагнозів.

Дружина його друга навіть намагалася звести рахунки з життям і зараз лікується у психіатра. А він поневіряється з хворою дитиною, навіть просив моїх батьків допомогти йому грошима!