Микола сам не зчувся, як зaпaв на братову наречену, зaxмeлiвши прямо на весіллі наважився відбити: “Гaд ти! Я всім розповім, як ти пpиcтавав вчора”

Сільське весілля було чутно далеко. Гриміли музиканти, гості весело танцювали і співали. Лише одній людині було не весело на цьому святі. Микола, брат нареченого, приїхав сюди з крайньої півночі.

Всю дорогу, молодий чоловік був у піднесеному настрої, як ніяк, їхав на весілля до рідного брата, і рідних побачити заодно. Хто ж знав, що все так обернеться. Джерело

Коля приїхав днів п’ять тому. І як тільки чоловік побачив майбутню дружину брата, відразу ж втратив спокій. Розумом він розумів, що навіть думати не повинен про чужу жінку, а ось з серцем, нічого не міг вдіяти.

Таких красивих дівчат, як Уляна, він ще не зустрічав на своєму віку. Зелені, смарагдові очі красуні, просто зводили з розуму. Від цього погляду, він нікуди не міг подітися, ні вдень, ні вночі.

– Коля! Брате! Що ж ти як не рідний сидиш? – здивувався Олексій. – Чи не радий за моє щастя? – засміявся брат.

– Радий. Дуже радий! – Микола відвів погляд, і піднявся з-за столу.

Чоловік хотів пройтися по селу, привести свої думки в порядок. Він багато вuпuв того вечора, голова гула і крутилася.

– Коля! А ти не хочеш потанцювати з нареченою? – блиснула своїм смарагдовим поглядом Уляна.

– Чому б і ні? Підемо, потанцюємо! – заплітаючись відповів Микола.

– Ти мені відразу сподобався! – несподівано шепнула на вухо наречена.

– Дуже шкода, що ми так пізно познайомилися з тобою!

– Так, шкода. Може все кинеш, і втечеш зі мною?! Я забезпечений, ти ні в чому не будеш потребувати. Все життя буду носити тебе на руках! – несподівано для себе запропонував зaxмeлілий чоловік.

Уляна пильно подивилася на нього, і на хвилину забарилася:

– Знаєш, а я згодна! Що за життя чекає мене в цьому селі? Одна туга. Тільки, як же нам бігти?

– Я буду чекати тебе на світанку біля лісосмуги. Прийдеш? – прямо запитав Коля.

– Так. Прийду! – прошепотіла Уляна.

Музика стихла, і гості знову повернулися за стіл. Микола пішов в будинок нетвердою ходою, і відразу ж завалився спати. Незабаром, веселощі затихли. Гості стали розходиться по домівках.

Микола прокинувся як тільки задеренчав світанок. Голова була важкою, а думки туманні. Через кілька хвилин, чоловіка кинуло в жар. Він згадав вчорашню розмову з Уляною.

“Боже мій! Що я творю?! Бігти, терміново тікати звідси. Від гріха подалі»- подумав чоловік, і став тихенько одягатися. У будинку стояла тиша, після бурхливого гуляння, рідні міцно спали.

Микола одягнувся наспіх, підхопив рюкзак, і тихо вийшов з дому. До станції було не далеко, кілька кілометрів ходу.

Село залишилася далеко позаду. Чоловік йшов по нерівній, вибоїстій дорозі, і розмірковував про вчорашній випадок: «Гаразд я, перебрав зайвого, але Уляна ж не пила. Не любить вона мого брата, зазіхнула на красиве життя. Гаразд, нехай самі розбираються! Я не суддя цій жінці, теж хороший»

Раптово, біля лісосмуги, Коля помітив знайомий силует. «Бог ти мій! Уляна!» – злякано прошепотів він.

– Миколко! Я вже цілу годину чекаю! Змерзла вся! – солодко усміхнулася жінка.

Уляна підійшла до чоловіка, і хотіла обійняти його.

– Іди! Не роби дурниць! Я вчора наговорив всякої нісенітниці. Загалом, забудь! Повертайся до чоловіка, – сказав зі злістю Коля.

– Гaд ти! Думаєш, тобі це зійде з рук? Я всім розповім, як ти пpиcтавав вчора, так хотів відвезти мене. На все село згaньблю тебе! – крикнула зі злістю красуня.

– Не варто! Досить того, що ти себе згaньбuла! – почувся ззаду знайомий голос.

Уляна здригнулася. Оглянувшись, вона побачила Олексія. У чоловіка в очах було скільки відчаю і розчарування, що було боляче дивитися на нього.

– Брате! Пробач, якщо зможеш! Чесно, я не зі злa! Лuхuй попутав, – опустив голову Микола.

Читайте також: Після довгої розлуки, пішов до коханої і потрапив на шикарне весілля. Кому ж потрібен молодий лікар з бідової сільської родини. Такої, що навіть була одна пара кросівок на всіх

– Розумію тебе. Ця бicова, кого хочеш з poзуму зведе. Коля, не їдь. Мати не бачила тебе кілька років, я скучив. Що ж ти як злoдій, нишком? – важко зітхнув Олексій.

Уляна послухала чоловічу розмова, фиркнула, і пішла назад, в село.

– Гаразд, підемо назад. Сам не зрозумію, що зі мною діється, – Коля поплескав брата по плечу. – Ти не сприймай так близько до серця. Може притретися один до одного.

– Ні, Коля. Вона сьогодні, стала зовсім чужа мені. А навіщо мені чужа дружина?

– Напевно ти правий! – відповів Микола.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram