На новій роботі в Польщі колектив зустрів мене холодно і байдуже.
Всі мали свої компанії, вони ходили групками, або по двоє.
Мені було важко адаптуватись, але я розуміла, що з часом все зміниться.
Перші три тижні я звикала до людей, а вони до мене.
З часом появилось багато знайомств. З Маринкою ми познайомились в роздягалці, я перша запитала як її звати, і ми заговорили про роботу.
Вона аж з Харкова, але майже два роки живе тут. Ми почали більше спілкуватись, на обіді сиділи разом, хоч з нами і була третя подружка, її звільнили і ми залишились двоє.
В силу обставин я переїздила від сестри в хостел, Марина підхопила мою ініціативу і переїхала до мене від мами.
В нас почалося веселе життя, повне пригод і цікавих життєвих подій.
Ми разом готуємо, прибираємо, їздимо на роботу. За короткий проміжок часу стали надзвичайно близькими людьми.
Марина багато в чому мене підтримує, і допомагає, коли щось не виходить на роботі.
Ми навіть домовились переїжджати разом, якщо когось з нас звільнять.
Пройшло майже два місяці, до роботи звиклося і з хорошими людьми познайомилась, я розумію, що завжди на все свій час.
І як би важко колись не було, після деякого періоду все встаканиться та зміниться на краще А як ви відчуваєте себе коли приходите в новий колектив?
Автор: Настя.
