Ярослава пов’язала своє життя зі звичайним хлопцем Володимиром.
Володимир був із неповної родини. Його вихованням займалася мама, батька він не пам’ятав.
Відразу після весілля молоді люди винайняли квартиру і почали своє самостійне життя.
Чотири роки переїжджали з одного місця на інше: то господарі надумали квартиру продавати, то погані сусіди, то квартплата надто висока.
Загалом хорошого мало. Одного дня вони все ж зважилися на іпотеку.
Взяли скромну двокімнатну квартиру у віддаленому районі та зажили щасливо.
Ярослава облаштовувала їхня сімейне гніздечко і мріяла про дитину.
Все було ніби як у казці. Незабаром Господь почув їхні молитви, і вони почали готуватися до появи малюка.
Свекруха в їхні справи не втручалася. їй було лише 45 років, тому вона мала достатньо своїх турбот.
Інна Павлівна захоплювалася танцями, займалася йогою та ходила до театру.
До них вона приходила тільки у свята.
У Ярослави з Володимиром з жінкою були не дуже хороші стосунки, але кілька разів на рік Ярославі було неважко зіграти ввічливу та добру невістку. В загальному дівчину все влаштовувало.
Якось Ярославу відпустили з роботи додому раніше через якісь технічні проблеми. Вона купила продуктів і вирішила приготувати романтичну вечерю, адже зазвичай у неї на це не вистачало часу.
Дівчина кинула пакети на кухні і пішла до спальні перевдягатися.
І оторопіла, коли відчинила двері – на їхньому ліжку лежав зовсім чужий чоловік і читав журнал.
Перелякана, вона хотіла вибігти в коридор і викликати поліцію.
Але по-перше, чоловік повівся дуже дивно.
Він обернувся кивнув головою, сказав «Добридень» і продовжив далі гортати журнал.
А по-друге, у цей момент у розкішній сукні з’явилася її свекруха.
Ярослава трохи зніяковіла, свекруха попросила її вийти в коридор.
Сказала, що облаштовує особисте життя.
Прозвучало це так: “ Петро – мій коханий чоловік, а до себе я його привести не могла, бо там молодша донька.
Я ж не знала, що ти раніше прийдеш додому”.
До Петра Інна Павлівна теж піти не могла також, тому що він живе в одній квартирі з колишньою дружиною. За його словами він розведений, але розміняти житло поки що не може.
Ярослава була вражена. Як можна було чужого чоловіка привести в їхню квартиру?
Найгірше те, що дівчина навіть не знає, скільки це все тривало.
Можливо, вона давно вже водить до них у квартиру своїх кавалерів, доки вони на роботі.
На обурення невістки цією ситуацією свекруха сказала, що це не її справа.
Адже не вона, а Володимир — її син, дав їй ключі. І він має на цю квартиру такі ж права, як і Ярослава.
Далі вони пішли, але ключ не віддали дівчині.
Звичайно, про жодну романтичну вечерю вже й мови не могло бути.
Ярослава до ночі вимивала квартиру, постіль випрала.
Коли дівчина розповіла про все чоловікові, він лише посміхнувся і підтвердив, що сам дав матері ключі від їхньої квартири.
Володимир не розумів, чому Ярослава так нервувала з цього приводу .
Сказав: ” А що, хай влаштовує своє життя.
Вони ж приходять, коли нікого в квартирі не було, чим це нам заважає”.
Ярослава влаштувала грандіозний скандал, чоловік сказав, що не хотів би псувати стосунки з матір’ю і відбирати в неї ключі.
А ви як вважаєте хто правий у даній ситуації Ярослава чи Володимир?.
Олеся Срібна
