На зупинці купа людей: жінки, чоловіки, а на лавочці дівчинка сидить років семи, заплакана, схлипує, замерзла. Два дні не можу забути цю історію

Проводив дружину до лiкарні, закypив, йду повільно до зупинки.

На зупинці людей 8: жінки, чоловіки нудьгуючі, дивлюся на лавочці дівчинка сидить років семи, заплакана, схлипує, замерзла вся аж трясеться. Ні один не підійшов і не запитав, що сталося. Заспокоїв дещо її, кажу може хто образив?

Схлипнула, каже, не на ту маршрутку сіла, а сама аж слізками заливається, злякалася, ага. Причому поїхала взагалі в інший район міста. А телефон запитую є, мамі зателефонувати, куди тебе везти. Нема говорить.

З’ясував куди їй потрібно, взяв за руку і пішли на іншу зупинку маршрутку потрібну шукати, знайшов, заплатив водієві, сказав де висадити.

Начебто заспокоїлася трохи. У самого дочка її віку, ось 2 питання у мене намалювалися панове.

Читайте також: Весілля зірване – Танька до загсу не приїхала, і тут я побачив у кущах заплакану Лєнку

Що за батьки відпускають таких маленьких дітей одних, в інший район міста в школу, без зв’язку, без грошей на непередбачений випадок. Що з людьми, які не звертають уваги ні на що навколо, дитина плаче, замерзла, тітка, яка поруч стояла, прeзирливо глянула на неї, типу мене це не стосується.

Потім дивуємося коли діти пропадають. Це все від душевної короткозoрості, що заважає відчути співчуття до людей, тим більше до дітей.