Коли трапилася ця історія, Наді було 17 років. Вони з подругою приїхали до місця вічного спочинку відвідати родичів, які уже відійшли. Гуляючи, вони обговорювали мало не кожну фотографію. Дівчата натрапили на пам’ятник молодого хлопця. На фотографії він був дуже гарний. Його звали Антон Павлов, він пішов з життя 30 років тому, йому було всього 18.
Надя сказала, що якби Антон був зараз живий, то вона неодмінно вийшла б за нього заміж. Подруга посміялася над нею: – Він, напевно, не дочекався тебе і відійшов від туги.
Надя зняла з руки недорогу каблучку, яку їй подарували батьки, і поклала її на горбик землі. Вночі Надя почула, що хтось стукає до неї у вікно. Вона виглянула і побачила того самого Антона з могильної фотографії. Вона охолола просто. А хлопець їй каже: – Впусти мене. Я свататися прийшов. Ти ж мені каблучку подарувала. Я одружитися з тобою хочу.
Надя в ту мить втратила свідомість. Вранці бабуся знайшла її на підлозі біля вікна. Надя пояснила бабусі: все гаразд, просто наснився поганий сон.
День минув без пригод, тільки бабуся звернула увагу, що молоко, яке вона ввечері купила у сусідки, на ранок скисло.
Вночі до Наді у віконце знову постукали. На цей раз вона не стала підходити до вікна. Лежачи в ліжку, слухала, як Антон кличе її заміж. Його голос став зліший і наполегливіший. Під кінець пригрозив: – Хочеш ти чи ні, я повинен тебе забрати.
Надя не пам’ятала, як заснула в ту ніч. Вранці вона відчувала себе ще гірше, ніж вчора. А бабуся знову обурювалася, що молоко скисло. Так тривало тиждень. Наді довелося все розповісти бабусі. Бабуся запропонувала забрати каблучку. Але дівчина навідріз відмовилася це робити. Тоді бабуся вирішила сходити туди сама. Але, повернувшись, повідомила, що прикраси там немає.
Дід, якому, про все розповіли, пішов до місцевого священика, той провів у будинку обряд очищення і залишився на ніч. Вночі Антон знову кликав Надю з собою. Але тепер його голос звучав звідкись здалеку. Вранці дівчина відчула себе краще. Вона зібрала речі і поїхала в інше місто, до інших бабусі з дідусем. Чим далі вона від’їжджала від свого рідного міста, тим краще себе почувала.
