Як ми зустрічали раніше Новий рік, старше покоління, звичайно, знає — спадщину.
Хтось приносив вінегрет, хтось готував гаряче, а на випивку звичайно складалися. Тому що надто великі витрати на всякі частування для людей були важкими.
Просто ніхто не міг дозволити собі спускати великі суми за кілька днів веселощів, щоб потім місяць сидіти на макаронах чи гречці до січневої зарплати.
Накопичень, звичайно, ні в кого не було. Усі жили від зарплати до зарплати.
Ось і зараз настає така пора.
Зустрічалися ми десь о 20:00, сідали за стіл, перекушували, проводжали старий рік. А потім вбиралися в костюми і маски ведмежа, мишеня, тигреня, сніжинку, весело з жартами, поки вбиралися з приколами, потім сміялися до упаду.
Потім йшли сусідами вітати їхніх дітей.
Заходили великою галасливою компанією, але діти не лякалися.
Діти розповідали вірші, танцювали, співали із задоволенням, а ми дарували їм подарунки, які заготовили батьки.
Всю цю роботу ми робили безкоштовно, дарували радість своїм близьким та хоч маленьке щастя для своїх сусідів та близьких.
Потім поверталися до свого столу (якраз уже підходило до 24 години) загадували бажання кожен по-своєму, а потім танцювали, грали в ігри фанти чи ще будь-що.
А ще нам подобалося цією великою компанією піти на гірку і по шуміти там, веселитися, що приходять вітати з Новим роком.
А ще вбиралися знову в маски та костюми та йшли вітати дідусів та бабусь, батьків.
Вони були дуже раді такому, взимку боляче бруду немає, заходили взуті. Бажали щастя, здоров’я старим чого їм не вистачало.
Для них це був як ковток веселощів.
Так проходила Новорічна ніч, потім розходилися під ранком по хатах, лягали спати втомлені, але сповнені щастя, за те, що подарували людям щастя та радість.
Автор: Оксана
