“Наpoджyвала сама, в лісі, потім хотіла дитини пoзбyтись, біля річки, але малюка вкрав собака”

Я живу в селі, на околиці, недалеко від річки. Я жінка одинока, вдoва, діти давно виїхали в місто жити. Господарство у мене не великt, а кращий мій друг – великий породистий пес Пірат. Загалом, живу, насолоджуючись природою, чекаю, коли діти ощасливлять мене внуками.

Ми з піратами любимо гуляти біля річки, ходимо туди по два рази в день влітку. Я сиджу з книгою під деревом, а мій вірний пес носиться уздовж берега. Ось і в цього дня все було як завжди: я читала, Пірат бігав, але раптом пропав кудись з поля зору. Я за нього не переживала, він розумний, завжди повертається, навіть, якщо і тікає далеко.

Через деякий час, дивлюся, йде мій пес і щось важке тягне, волоком по землі. Перше, що спало мені на думку – це качка. Мисливський інстинкт у кожної собаки є, навіть у не «спеціалізованої». Відклала я книгу, вирішила подивитися ближче «здобич» Пірата. Підійшла до нього і ахнула.

Мій пес тягнув дитину. Погані думки про те, що мій Пірат вкрав дитину в когось перемагали розум: ну не міг він так зробити, тим більше, який батько залишить такого малюка без нагляду. Я взяла його в руки. Було видно, що він народився зовсім недавно. Збентежило мене те, що загорнутий він в якусь ганчірку, типу шматка простирадла, а не в пелюшку. Щось тут не чисто.

Я скомандувала Піратові відвести мене на те місце, звідки він приніс дитину. Йти довелося досить далеко, але я була переконана, що це саме те місце, тому що біля самої води лежала ще одна така ганчірка.

Додому я йшла вся в роздумах. Що ж робити? Знаю, що дільничний наш поїхав у відпустку, повернеться тільки через два дні. Невже в міську поліцію везти малюка? Гаразд, вдома вирішу, спочатку треба оглянути малюка. Я медик за освітою, раніше фельдшером працювала.

Дитина виявилася хлопчиком і зовні був здоровий. Так як гострої необхідності в госпіталізації не було, вирішила я все ж залишити поки малюка у себе, а з приїздом дільничного вирішувати вже долю дитини далі. Купила в магазині коробку дитячої суміші, дитячу пляшечку, упаковку підгузків. Продавщиця дивилася на мене, як на божевільну, але я не стала посвячувати її в подробиці.

Малюк провів у мене ніч і вже цілий день, ми подружилися. А ввечері я почула боязкий стукіт у хвіртку. Відкривши, я побачила Аню. Ця молоденька дівчина нещодавно закінчила школу, і вчилася в технікумі в місті, приїжджаючи додому тільки на літо.

– Тітко Олено ваш пес … спасибі йому … а малюк у Вас?

Я нічого не зрозуміла зі сказаного Анею, але здогадалася, що це її дитина.

– Аню, проходь в дім.

Аня кинулася до сплячого немовляти, схопила його, міцно притиснула до гpyдей і заплакала зі словами:

– Прости, прости мене

Потім, коли трохи заспокоїлася, дівчина розповіла мені свою історію.

– Хлопець мій кинув мене, так і не наважився взяти на себе відповідальність. А вдома … вдома батько завжди попереджав, що з дому вижене, але мені вдалося приховати вaгiтність, наpoджувала одна в лісі, а потім пішла до річки, від відчаю я хотіла … я хотіла … добре, що Пірат підбіг, я налякалася і не зробила тієї помилки, я просто кинула дитину на березі і втекла, з далека я бачила, як Ваш пес потягнув дитину … і Вас потім бачила.

Всю ніч не спала, все думала, думала, і зрозуміла, що мені все одно на те, що батько з дому вижене, впораюся як-небудь, що не можу я так вчинити з рідним синочком.

Читайте також: Вaгiтна коxaнка виявилася пoзaшлюбнoю донькою

– Молодець ти, Ганнусю, вчасно одумалася! А, знаєш, залишайся у мене! Допоможу я тобі! Раз вже мій Пірат врятував життя твоєму синові, значить ми за вас відповідальні!

Аня залишилася. Вони з сином, Денисом, цілих півтора року прожили у мене. Потім хлопчика взяли в ясла, а Аня пішла працювати, вчитися перевелася на заочне. Пірат і Денис стали кращими друзями.

Джерело.