В нас дві сестри в сім’ї. Я якраз ця старша сестра Оксана. Все життя ми жили в селі, батьки тяжко працювали, щоб ми мали все необхідне.
Ми виросли вивчились. Оля вийшла заміж В місті де і залишилась жити у квартирі чоловіка. А я вийшла заміж в нашому селі і пішла в невістки, тому що чоловік був один в батьків, а батьки в нього хворі потрібен був догляд.
Йшли роки діти мої вже виросли, один женився. один вчиться.
Я все життя розриваюсь між батьками чоловіка і своїми бігаю на другий кінець села до своїх батьків, щоб чимось їм допомогти також.
Сестра моя Оля не дуже часто приїжджає до батьків, так раз в місяць і то не все.
Свекра не стало вже давно, а свекрухи на днях. І ось приїхала також моя сестра з чоловіком.
Пізніше залишилась у мене і захотіла зі мною поговорити про щось важливе. І ось що каже Оля, можливо ти забереш наших батьків до себе адже свекрухи і свекра вже немає, а тобі легше буде, не будеш бігала в інший кінець села до них.
А їхню хату ми продали б і гроші поділили б порівну.
Я була здивована, як так можна?
На днях я чула що її чоловікові потрібно машина, бо йому довго добиратись на роботу. Отже я зразу зрозуміла куди в город стежка.
Як ти собі це уявляєш? Сказала я до Олі, батьки все життя прожили у своїй хаті, а на старості літ мають доживати в чужій.
І взагалі мені не важко ходити до них і помагати, їм все життя так робила.
На що вона замовчала і пішла. І ось вже три місяці її не видно ні в батьків ні до мене не дзвонить.
Батьки перепитують чому Оля не приїжджає, а я говорю, щоб просто у неї зараз немає часу.
Насправді не хочу розчаровувати батьків, адже все життя вони вкладали як у мене так і в неї.
Так дивно, виховані наче однаково, а такі різні…
Автор: Оксана
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
