Чоловік все своє життя працював, щоб його дружина та син не мали ні в чому потреби. Ще з малку він балував Богдана всілякими дорогими іграшками, технікою та часто водив на різні атракціони. Коли син подорослішав, чоловік помітив, що син не цінує подарунків батька та не слухається.
Мати багато вкладала зусиль, щоб виростити доброго й чесного сина, але це не завжди вдавалося. Богдану все діставалося без ніяких зусиль і він навіть не міг уявити, що є люди, які не користуються дорогими смартфонами та не мають усіх тих благ, які є у нього.
Чоловік вирішив показати синові як живуть бідні. Він взяв Богдана й повіз його до села, де колись сам виріс. За 15 років там багато змінилося, але бабусю Тетяну він добре пам’ятав. Вона була його сусідкою й у дитинстві все про всіх знала.
Чоловік домовився зупинитися у бабусі Тетяни, щоб показати синові, як живуть прості люди у селі. За це він обіцяв їй полагодити паркан, який колись зламав з друзями, і який так і стоїть похилений та підпертий брусом. Бабуся Тетяна погодилася. Чоловіка з Богданом вона прийняла добре.
Минув тиждень і чоловік з сином повернулися додому, але реакція Богдана на цю поїздку була зовсім неочікувана. Замість того, щоб подякувати татові за гарне життя, він почав йому докоряти. Богдан сказав: “Хоча люди у селі пізно лягають, рано встають, багато працюють і споживають просту їжу, але вони щасливі. Коли у бабусі Тетяни впав шифер з даху і розпочався дощ, до неї на допомогу прийшли сусіди й друзі. А до тебе, тату, хто прийшов на допомогу, коли ти був у біді? У бабусі Тетяни принаймні двоє дітей і четверо онуків. Коли вони всі з’їхалися підгортати картоплю – було весело й дружно. А у мене немає ні брата, ні сестри й мені сумно. Коли ти лагодив паркан, бабуся Тетяна плакала від радощів, а потім пригощала всіх смачними пирогами з вишнями. Я маю все, що хочу, але друзі зі мною через мої дорогі подарунки. Ця поїздка показала мені, які ми бідні”.
Чоловік серйозно замислився над сенсом свого життя й вихованням сина. Адже Богдан мав рацію.
