У моєї подруги, Свєти хороша сім’я. Мама з батьком на керівних посадах, вона з братом Антоном студенти. З братом ніколи не було проблем, ні у навчанні а ні з поведінкою.
Аж поки одного разу не пролунав дивний телефонний дзвінок. Трубку взяла мати, в телефонній слухавці було чутно нерішучий тонкий жіночий голос.
Дівчина сказала: “Будь ласка передайте Антону, щоб він терміново приніс мені довідку, він знає”.
Мати подруги не зрозуміла, що відбувається і хто ця дівчина. Коли Антон прийшов додому, мати одразу почала його питати.
Як вияснилось, дівчину звали Аліною, торік вона зустрічалася з Антоном, а тепер чекає від нього дитину. Дівчина запевняла, що жодних претензій до Антона немає, рішення про дитятко прийняла сама і на допомогу не розраховує.
Батьки подруги не знали що робити, вони спиталися в сина чи хоче він з Аліною жити, хлопець відповів що ні. Тоді мати спитала:
” Ти знайомий з її батьками? буде кому її допомогти з малюком?”
Насправді все виявилось гірше ніж жінка думала. Алінина мама виявилося що захоплювалися оковитою вже декілька років, а батька не було. Дівчина з матір’ю не жила, у неї була невелика квартира яка від бабусі і дісталась.
Проте Антон все-таки не хотів одружуватися, мати не заставляла, тільки сказала щоб завіс її ту довідку і може забути про все.
Минуло два місяці, Аліна більше не дзвонила, а мати подруги з чоловіком та Антоном вдавали, ніби в їхній родині нічого не трапилось.
Та одного дня Антон проговорившись, спитав батьків чи можна взяти другий телевізор який стояв у них і відвести Аліні, та як у неї старий поламався. І батьки зрозуміли, що хлопець їздив до дівчини та почали розпитувати.
Тож Антон розповів, що Аліна має хлопчика, звати Богданчиком. Антон відвіз телевізор, а мати постійно почала думати про цю дитину.
І того ж вечора вона вирішила з чоловіком поїхати до Аліни. Але перед тим вона все-таки зателефонувала до дівчини, Аліна була не проти. Вони дуже хвилювалися, стояли перед дверима і не знали, як зайти.
“Заспокойся все буде добре,- говорив чоловік. Подивимося на хлопчика, віддамо покупки і все. Можливо це буде наше перше і остання зустріч”. Аліна виявилася приємною дівчиною, до того ще й хазяйкою.
Коли батьки глянули на хлопчика всі сумніви відпали, Він і справді був схожий Антона як дві краплі води у цьому віці.
Вона розповіла батькам хлопця, що на Антона не ображається і немає жодних претензій ні до нього, ні до них.
Аліна сказала що коли Богданчик підросте вона піде на роботу, а його віддасть в садочок, гроші вона має, трохи відкладала. Та раптово заплакав малюк і дівчина побігла до другої кімнати.
Чоловік з жінкою пішли до кухні, щоб розібрати пакети які принесли, і поскладати в холодильник, але там його не знайшли, як і ще деяких меблів.
Дівчина зніяковіла та відповіла, що ще не встигла купити.
На прощання вони ще раз глянули на онука, а як тільки вийшли за поріг то одразу попрямували до магазину побутової техніки та меблів.
Аліна їм дуже сподобалася, вона була цілеспрямована та рішуча.
Її не зламали ні бідність, ні непутяща мати.
Не знати як далі складеться її життя, чи буде їхній син жити з нею.
Одне вони знали точно, що допоможуть цій дівчині, і стануть для Богданчика люблячими бабусею та дідусем.
Автор: Нінель, передрук заборонено.
