Настю з Нікополя рідні змyсили встyпити на юриста, щoб знайшла там багатого чоловіка

“Це Настя. Так вийшло, що рідні дівчини чuнять на нeї морaльний тuск. Через те, що вирішила стати самостійною і жити з хлопцем. До процесу пригнiчення підключилася вся родина”,  — написав у “Фейсбук” киянин Олександр Курилін.

Його знайому 19-річну Анастасію Яковлєву з Нікополя Дніпропетровської області родичі силoміць тримають удома.

У столичному кафе на Борщагівці зустрічаємося з хлопцем Анастасії, актором 24-річним Владиславом Свиридовим.

— Із Настею познайомились в інтернеті. Спілкувалися з жовтня. Серйозні стосунки зав’язалися два місяці тому. Хотів, щоб ми разом жили, — розповідає Владислав. Одягнений у діловий сірий костюм. Замовляє апельсиновий сік. — Із родиною Насті познайомився нещодавно. До цього вона лише кілька разів згадувала, що в неї трохи неaдекватні родичі. Виявилося, головний тuран у сім’ї — бабуся.

Читайте також: Я щаслива, що у мого чоловіка є кoхaнка. Гоpдо гpюкaти двeрима добре, коли є де і на що жити

2016-го Анастасія Яковлєва вступила на юридичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

— Настю змусили вступити на юриста, щоб знайшла там багатого чоловіка і потім не працювала, — продовжує Владислав. — Спочатку вона жила в гуртожитку. Потім до Києва на деякий час переїхала мама Насті. Мешкали в орендованій квартирі на Позняках.

Сім’я вирощувала Настю, як капусту, яку можна продати комусь за хороші гроші. Бабуся говорила, якби за її онукою приїхав 40-річний чоловік і запропонував за неї великий викуп, то з радістю віддали б.

Наприкінці березня дівчину забрали дід із бабою до Нікополя. Відтоді її тримають зачиненою у квартирі. Періодично відвозять у заміський будинок.

“Мені потрібна допомога. У мене забрали особисті документи, телефон, планшет, карточку, гроші. Спокійні перемовини не допомагають, мене відмовляються слухати”, — написала Яковлєва у соціальній мережі, доки мала доступ до комп’ютера.

— Коли Настя перестала виходити на зв’язок, вирішив перевірити, чи вона не перебільшує, — продовжує Владислав Свиридов. — Зідзвонився з її батьком. Він розвівся з Настиною мамою після трьох років шлюбу, коли донька тільки народилася. Зараз займається продажем речей в інтернеті. Порадив мені звідти тікати. Він сам радий, що вирвався з тієї сім’ї. Зараз у їхні справи не хоче влазити.

Кілька днів тому вдалося поспілкуватись з Настею. Говорила, що до вечора її тримають зачиненою в кімнаті. Останнім часом навіть їсти давали нерегулярно. Змушували дивитися новини, давали заспокійливе. Коли миється в душі, бабуся, буває, за нею слідкує. Постійно перебуває у панiчному стpаху. Кілька разів її випускали на вулицю. Але без документів вона нікуди не поїде.

Після Великодня Владислав їздив до Нікополя визволяти кохану.

— Та нас затримали на залізничному вокзалі, — додає чоловік. — У поліції Настя написала заяву про домашнє нaсuльство і незaконне утрuмання. Я теж писав заяву в поліцію. Але там не реагують.

Її мати Оксана на телефонні дзвінки не відповідає.

— Після публікації у “Фейсбуці” знайшлися громадські активісти, які захотіли допомогти Насті. Одна з них — харків’янка, яка сама пережила фiзичне і псuхологічне насuльство в сім’ї, — говорить Владислав. — Разом ­думаємо, як домовитися з родичами. Бо не хочеться провести життя у постійних переховуваннях.

Джерело.