Минулого тижня заміж виходила одна з моїх знайомих. Ще молоденька дівчинка, але вже на п’ятому місяці вагітності. У передчутті цієї важливої для неї події ми зібралися перед одним з РАЦСів столиці. Щасливі і красиві ми очікували своєї черги, наречений був веселий як ніколи, наречена помітно нервувала, як виявилося не дарма.
Ось настала ця довгоочікувана хвилина, реєстраторка запрошує нас пройти до зали. Гості стають з боків, наречений з нареченою в центрі, все як годиться, обручки вже заздалегідь передані і лежать на красивій подушечці в колір букета нареченої, все продумано, все красиво, ні до чого причепитися.
Фотограф і відеограф метушаться, налаштовують апаратуру, щоб не дай Бог не пропустити важливий момент у житті цих молодих людей. Тільки майбутня свекруха стоїть з кислим обличчям, їй явно не хочеться переходити з категорії майбутня, в категорію справжня. Недолюблює вона Наташку, сина шкода, а як же охомутала дівка хлопця, та ще й дитина незрозуміло від кого, за її словами.
Але молоді не бачать цієї туги в очах, налаштовуючись на щасливе майбутнє. Реєстратор починає промову: – Чи згодні Ви, Натале Володимирівно, взяти в чоловіки Павла Вікторовича? Моя подруга радісно киває головою і видихає своє довгоочікуване: «Так». Пашка знатно її «помаринував», через три роки тільки освідчився. Ця тітонька в строгому костюмі звертається вже до самого Пашки з цим же питанням. Наречена закохано дивиться на нього, ось ще трохи і вона стане вже законною дружиною. А Пашка бере і відповідає: «Ні». Зал замовк, тільки фотограф виконував свою роботу, клацаючи фотоапаратом. Всі в напрузі дивилися на нареченого.
Наташа зблідла і майже злилася зі своєю весільною сукнею. Тільки на устах свекрухи заграла підступна посмішка, типу: «Молодець, синку, так їй і треба». Тут цей горе-наречений бере і повертається до камери, і вимовляє: «Ні, я не просто згоден взяти в дружини цю прекрасну дівчину, я давно мріяв про це, і сьогодні моя мрія нарешті здійснилася». Після цього він підходить до Наташки, бере її руку і цілує. У залі всі ще мовчать.
Наташа ніяк не може оговтатися. Реєстратор нервує, фотографу все ні по чому, він продовжує працювати. Посмішка на вустах свекрухи повільно опустилася і знову прийняла скорботний вигляд. Не пощастило, весіллю бути …
Тітонька в піджаку нервово питає: – Я не зрозуміла, Ви згодні чи ні? Підписи ставити будемо чи як?
Тут Наташа йойкає і хапається за живіт. Нагадаю, вона на п’ятому місяці, нерви не витримали. Всі тут же кидаються до неї, вона повільно сповзає на підлогу. Хтось дзвонить у швидку, хтось поливає наречену водою. Наречений блідне на очах. Ось так пожартував …
Тітонька підбігає з документами, суне їм ручку, тикає, де треба поставити підпис, швиденько вручає свідоцтво. Все, її робота виконана, ще однією сім’єю в столиці стало більше. Фотограф знімає все це дійство, а як же, гроші-то заплачено. Одній нареченій не до жартів, ось так вийшла заміж, ось так найщасливіший день у житті …
Загалом, відвезли Наташку в лікарню прямо у весільній сукні і з букетом на збереження. Вона тепер зберігає горде мовчання, з горе вже чоловіком (а як же тітонька в костюмі встигла виконати свій обов’язок) не розмовляє, на повідомлення не відповідає.
А Пашка дивується, адже він цю промову цілий тиждень репетирував перед дзеркалом, не розуміє, чому вже законна дружина його ігнорує … Ось, що означає, хотів ефектно одружитися, щоб не так, як у всіх …
Цензурних слів для нього ми знайти так і не змогли. Тепер носимо Наташкі яблука в лікарню і заспокоюємо, що наступне весілля буде кращим.
Фото ілюстративне з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО! Спеціально для osoblyva.com
