Лєна вирішила повернутися, оскільки забула гроші, а зайшовши в дім, побачила те, після чого не змогла пробачити чоловіка
— Тобі точно в магазині нічого не потрібно? — спитала Лєна ще раз.
— Та не треба нічого, йди вже.
Дмитро ніби вже її проганяв. Лєна зітхнула. Чоловік взагалі останнім часом якийся буркотливий став. Але довго Лєна не переймалася, не сваритися ж тепер через це.
Вона взагалі завжди була людиною поступливою, зайві конфлікти влаштовувати не прагнула. Мама завжди їй казала, що вона буде хорошою покірною дружиною. Ну, вона й була. Тому Лєна всі образи зараз проковтнула й поквапилася в магазин.
Сьогодні вирішила приготувати запечену рибу з лимоном та розмарином. А ще десерт, якого навчилася робити за рецептом мами чоловіка. Треба чимось коханого порадувати. От уже всі покупки зробила, стояла на касі й раптом зрозуміла, що гаманець забула.
Лєна зітхнула й роздратовано провела рукою по волоссю. Швидко набрала номер чоловіка. Може, він би їй назустріч пішов. Але слухавку він не взяв. Лєна попросила касира, щоб корзину з продуктами залишили. А сама побігла додому.
Тільки двері відчинила й збиралася додому зайти, щоб гаманець нарешті забрати, як раптом дещо змусило її зупинитися.
Чоловік із кимось телефоном розмовляв. І те, що Лєна почула, просто вразило.
— Так, я все продумав, — говорив Дмитро. — Квартиру вже переоформив, лишилася лише дрібниця. Гроші треба буде там переказати.
Лєна завмерла на порозі, наче вросла в підлогу. І серце в грудях затремтіло. Вона вжалася рукою в одвірок. Ніяк не могла повірити в те, що почула. Квартира? Гроші? Що він задумав?
— Ну так, ризиковано, — продовжував Дмитро. — Ну а що робити ще? Вона нічого не запідозрить. Та й що вона зможе зробити? Лєнка ж у мене шовкова. Завжди все проковтне.
У Лєни клубок у горлі виріс. Вона ще сильніше стиснула одвірок. Та як взагалі Діма може про неї так говорити? Вони ж завжди жили душа в душу. Вона йому просто все віддала. А він із нею ось так ось. Досі якось не вірилося, що все це насправді відбувається.
— До речі, щодо твоєї пропозиції, — вів далі Дмитро. — Можемо в Італію з’їздити, як ти й хотіла. Ну, як усе залагодиться. Уявляю, як ми з тобою по Риму гуляємо. Ти там сукню якусь гарну тільки візьми.
Лєна так і стояла, слухаючи, як чоловік розмовляє з іншою жінкою. І не в силах вона була ні піти, ні ввійти всередину й закричати на чоловіка. І тільки коли Діма попрощався з тією мимрою, Лєна раптом отямилася.
Швидко відійшла від дверей, намагаючись не шуміти, і сховалася за рогом коридору. Серце все ще шалено калатало. Вона не знала, що робити. Увійти й влаштувати скандал? Чи промовчати? Треба ж якось розібратися, що він задумав. Але як можна мовчати після такого?
Двері прочинилися, і чоловік вийшов у коридор. Лєна спостерігала за ним з-за рогу. Він пройшов повз, навіть її не помітивши. Коли Діма зник у вітальні, Лєна обережно вийшла з укриття. Потрібен був час, щоб про все це подумати.
Вийшла на вулицю. І якось просто йшла й ішла далі. Уже ні за якими покупками точно йти не хотілося. Дійшла до невеликого скверу. Сіла на лавку й закрила обличчя руками. Що Діма задумав? Чому так вчинив? І головне — що їй тепер робити?
Лєна дістала телефон. Треба комусь зателефонувати. Але зупинилася. Кому вона могла розповісти? Подругам? Ну, поспівчувають, а допомогти чим зможуть? Батькам? Не хочеться засмучувати. Та й як пояснити це все? Із чоловіком стільки років разом прожили.
А він її ось так на узбіччя просто кинути збирається? І все-таки Лєна вирішила зателефонувати подрузі, Каті. Та одразу зрозуміла — щось не так.
— Лєн, ти плачеш? — спитала.
— Та вже ні…
І Лєна розповіла всю історію.
— Може, приїдеш? — запропонувала подруга.
Лєна кивнула. Вони з подругою посиділи, пообговорювали Діму. Лєні навіть стало легше. Вона пішла на автобус. Там нерви якось знову повернулися. Відкрила застосунок банку. Перевірила спільний рахунок. Грошей і справді стало менше.
— Ну добре, — під ніс собі промовила. — Ти хотів грати по-великому? Давай пограємо.
Коли приїхала додому й у квартиру зайшла, чоловік одразу почав із претензіями.
— Де пропадала? — спитав він. По голосу чути було, що біситься. — Я тут голодний сиджу, а тебе пів дня немає.
Лєна стиснула зуби. Поставила сумку на стіл і почала викладати продукти.
— До Тані сходити спочатку вирішила.
— Нормально! Чоловік у неї той голодний сидить, а вона по подругах тиняється.
Лєна не відповіла. Взяла рибу й почала чистити. Дмитро фиркнув і повернувся до телевізора. Лєна продовжила готувати й думати. Не можна залишити все як є. Але як діяти? Головне — не видати себе. Потрібно дізнатися більше, що він там взагалі задумав. І потім уже все вирішити.
Увечері чоловік, як і завжди, утупився в телевізор. Лєна читала книжку. Точніше, робила вигляд, що читає. Насправді не могла зосередитися на жодному рядку.
Наступного дня Лєна вирішила діяти. Узяла вихідний на роботі. Сказала, погано себе почуває. А сама почала операцію. Перерила всі папери чоловіка, перевірила комп’ютер. Знайшла переписку з якимось юристом. Там чоловік уже обговорював усі деталі розлучення і як майно планував ділити. Який пройдисвіт!
Як же давно він це все планував… Як вона могла бути такою сліпою? Але жалкувати ніколи було. Треба швидко діяти. Лєна сфотографувала всі документи й зберегла переписку. А сама з юристом вирішила зв’язатися.
Лєна швидко знайшла контакти й домовилася про зустріч. Поки чоловік був на роботі, вона зібрала всі потрібні документи. І потім почала до розлучення готуватися.
Відкрила окремий рахунок у банку й перевела туди частину спільних заощаджень. Потім батькам зателефонувала й попросила допомогти. Ну а перед чоловіком трималася поки тихіше води нижче трави.
Тільки в один із днів підготувала йому сюрприз.
Як завжди, вечерю приготувала. А коли Діма всівся за стіл, поклала перед ним папку з документами.
— І що це таке? — нахмурився чоловік.
— Це наше майбутнє, любий, — відповіла Лєна з гіркою усмішкою. — Я подаю на розлучення.
Діма одразу зблід. Тільки хотів щось сказати, але Лєна перебила його.
— Не турбуйся виправданнями. Я про твої плани все знаю. Чула, як ти зі своєю курочкою розмовляв. І переписки всі твої бачила. Ти хотів мене обдурити й залишити ні з чим? Що ж, не вийде.
Дмитро просто приголомшений сидів. А Лєна продовжувала:
— Не думай, що в тебе так просто вийде в мене все відсудити. Я вже з адвокатом зв’язалася, і з хорошим. Я готова купу грошей витратити, аби в тебе нічого не вийшло. Ми все з тобою порівну поділимо, так що ні в яку Італію зі своєю пасією ти не помандруєш. І навіть не думай щось утаїти або переписати. Копії в мене всі є, які потрібно.
Лєна сумно всміхнулася.
— Знаєш, я за цей час уже все пережила й прийняла. Навіть не думала, що в нас із тобою щось не так. А ти такий ось подаруночок мені підготував, любий. Ну от так. Все бумерангом повертається.
Діма сидів за столом, блідий, як полотно.
— Лєно, зачекай… — нарешті видавив він.
— Не треба, Дім, — різко перервала його дружина. — Набріхався вже. Думав, я нічого не помічу? Буду сидіти й чекати, поки мене викинеш на вулицю? Ну, вибач, але ти прорахувався.
— Ти сама винна! — вигукнув чоловік. — Ти завжди була такою нудною! Сама мене довела!
Лєна дивилася на чоловіка з презирством.
— Не думала, Дім, що ти просто боягуз. Навіть чесно сказати не зміг, що хочеш піти. Ну от так, тепер ти отримаєш те, на що заслужив. А зараз збирай речі й іди.
Діма щось там їй покричав. Але Лєна вже відмовлялася слухати його образи. Нарешті чоловік зібрав речі й покинув її квартиру. А саме так потім суд і вирішив. Усе це переоформлення за спиною дружини визнали незаконним.
Тож майно довелося поділити порівну. Звісно, не просто довелося. Діма потім ще кілька разів до суду намагався на колишню дружину подати. Але в нього нічого не вийшло.
Ще кілька місяців минуло, перш ніж Лєна більш-менш прийшла до тями. Уже якось навіть захотілося вийти в люди, і вона вирушила на день народження до подруги. Пора повертатися до нормального життя й спілкування з людьми. І недаремно.
Познайомилася там з одним привабливим чоловіком. Хоча думала, що в її віці нову людину вже точно не знайдеш. Але вона вирішила собі дати шанс. І зовсім не пошкодувала.
