Не залишай нашу хатинку, в ній ти знайдеш свою долю. Слова найдорожчої для Юлії людини виявилися віщими

Анатолій, місцевий хлопчина, після появи на світ власної доньки ніби з дуба впав. Замість того щоб радіти появі на світ малесенького чуда, не вірив, що Юля – його донька. Дружина мабуть і давала привід для ревнощів. Молода, вродлива працювала в магазині продавцем. Ходили чутки, що часто Ірина затримувалась на роботі до пізна. От і прикупила донечку. Ніби то дівчинка вродилася дуже маленькою. Дрібних дітей в родині не було, тому батько й придумав, що донька не його.

Не приязнь до дитини з часом розповсюдилася і на матір. Обожнював Юлю лише дід Андрій. Його дружина вже давно відійшла в інший світ. До пенсії він працював лісником. Проте і потім не перестав любити ліс: часто підгодовував звірів, збирав гриби та цілющі трави. Онучка також полюбила ліс, дідусь вивчив дитину розбиратися у травах. Тож Юля з самого малку зрозуміла, що буде дитячим лікарем.

Та матір доньчині мрії щодо навчання на лікаря не схвалила. Ірина навіть слухати не хотіла про мрії Юлії, а на навчання грошей не має. На це дідусь відповідав, що збереження у нього є, хай не переживає.

Оскільки до Юлії вся родина ставилися з неприязню, вона жила у дідуся. Одного разу на поріг до батька прийшла Ірина. Просила не малу суму. Старшому сину потрібна машина,щоб добиратися до міста. Дідусь відмовився виконувати забаганку внука. Йому онучку треба вивчити, а не казна-що оплачувати. Ірина не знайшовши спільної мови з батьком, вибігла з хати, грюкнувши дверима. На останок крикнула, що немає більше в неї ні батька, ні доньки.

Коли Юля закінчувала медучилище, дід серйозно занеміг. Відчував, що скоро покине цей світ. Попросив, щоб не кидала онучка дідову хату. Щоб розпалювала пічку в холоди. Сказав дід, що в цій хаті долю свою зустріне.

Так і повелося: на вихідні Юлія приїздила до хати. Працювала в райцентрі в лікарні. Одного вечора приїхала в дідову хату, розтопила піч. Почався великий снігопад. Тут у двері постукали. То стукав водій, який застряг в снігу. Просив лопату.

Юлія розговорилася з молодим чоловіком Стасом. Виявилося, що він живе в райцентрі. З труднощами Стас відкопав машину та поїхав. Він і виявився її долею.

Скоро Стас та Юлія одружилися. Коли на світ з’явився хлопчик, назвали Андрієм.

– На честь одного хорошого чоловіка, – сказала Юлія.

Фото спеціально для osoblyva.com

Передрук заборонений.