Неймовірна притча про страх до змін. Її варто прочитати усім, кому зараз вaжко!

«Зламаний човен» – неймовірна притча про страх до змін!Джерело:

На березі однієї великої річки жив рибалка зі своєю сім’єю. Колись його справи йшли добре, але ті часи залишилися в минулому. Тепер річка приносила все менше риби, снасті старіли і, оскільки новий човен купити не було на що, рибалці доводилося мало не кожен день починати з ремонту човна.

Чи варто боятися змін?

Одного разу повз тих місць проходив старець і попросився до рибалки заночувати. Прийняли його радо, нагодували вечерею, хоч їжі ледь-ледь вистачало на всіх, і відвели в найзручніше місце в будинку на ночліг.

Читайте також:Якщо ми сподіваємося на чудо в нашому житті, то дякуймо Богу: “Дякую Тобі, Боже, що у мене є і тричі за те, що у мене немає!”

На ранок, зібравшись йти, старець запитав, чим йому віддячити господарів за ліжко і їжу. Бачачи, що старець зовсім небагатий, рибалка тільки посміхнувся і сказав:

– Бачу, людина ти мудра і багато чого побачив у житті. Дай же мені в подяку добру пораду – як вибратися з убогості, і цього буде досить.

– Добре, – погодився старий. – Щоб вибратися з убогості, утопи свій човен!

Сказав і з тим пішов, тільки його й бачили.

Не зрозумів рибалка такої поради, тільки плечима знизав: «Може, старець-то з розуму вижив? Як же я утоплю човен – ми і зараз ледве добуваємо їжу, а без неї і зовсім від голоду помремо … »

Не послухав рибалка поради, жив як раніше, бідував ще більше – ось уже і без вечері часто лягала спати вся його сім’я.

А одного разу, в сильну бурю, його старенький човник розбився, сам рибалка ледь-ледь уцілів.

Посиділи, погорювали, але робити нічого – зібрали свої скромні пожитки і знялися з насидженого місця, пішли вниз по річці шукати кращої долі.

Привела їх річка у велике рибальське селище.

Скільки ж там було човнів! І великих шхун, і зовсім маленьких човників.

Раділо серце рибалки, коли він дивився на них! Але свого – то у нього не було і купити не було на що.

Сидів рибалка на березі, дивився на чужі човни і журився.

Довго він так сидів і в думках став підмічати: той човен потребує ремонту, і отой непогано б підфарбувати, а оцей взагалі ось-ось розвалиться, якщо терміново його не починити …

І став рибалка човни ремонтувати, вже це-то він умів добре! Скільки ж йому довелося колись провозитися зі своїм, вивчив цю справу у всіх подробицях, що, сам того не помітивши, став він прекрасним майстром!

Роботу його швидко оцінили і скоро в селищі про нього слава пішла: творить, мовляв, людина чудеса, човни лагодить – краще нових стають!

Потягнулися до нього і здалеку люди.

Трохи часу минуло, зміг він і будинок новий купити, а не руїну, а добротний, з красивим садом. І грошики стали водитися, а вже про голод в родині ніхто й не згадував.

Тоді тільки рибалка згадав того старця з його порадою – втопити човен і зрозумів, якими мудрими були його слова!

– Так часто буває, – людина чіпляється за старе до останнього, боячись змін більше, ніж буденних труднощів, обтяжень  і смутку.

А зміни, з чого б вони не починалися, завжди приносять щось ХОРОШЕ. Особливо, коли людина готова це побачити і прийняти!