fbpx

Однак, син якому вже було 15 років відповів досить по-дорослому: “Мамо, ти доросла і сама вирішуй, а я тебе підтримую”. Поїхавши одного разу до лісу, з чоловіком трапилося лихо, велика гілляка випадково зачепила його. І через декілька днів Ігоря не стало

Аліна залишилася ще маленькою з батьком, матері на жаль рано не стало. Інших рідних, хто б міг забрати дівчинку, не було. Дехто із односельчан радили чоловікові віддати Аліну до притулку, та чоловік навіть не хотів таке слухати. Допомагала чоловікові їхня сусідка Катерина, яка теж виховувала сама сина.

І так одного дня, коли Катерина доглядала за Аліною, якій було всього два з половиною роки, дівчинка вимовила перше слово “мама”. Катерині стало якось ніяково, а з очей покотилися сльози. Це почув Ігор та зворушеній Катерині запропонував одружитися і бути справді мамою для Аліни. Жінка дуже схвилювалася і не знала що й відповісти.

Адже вона була більше чим на 10 років старшою за Ігоря. Та й не тільки це насторожувало Катерину, вона хвилювалася що на це все скаже її син. Однак, син, якому вже було 15 років відповів досить по-дорослому:

“Мамо, ти доросла і сама вирішуй, а я тебе підтримую”.

І справді вони всі об’єдналися і стали жити разом в одній хаті, разом виховували дітей та вели господарство.
Та от тільки не довготривалим було їхнє сімейне щастя. Поїхавши одного разу до лісу, з чоловіком трапилося лихо, велика гілляка випадково зачепила його. І через декілька днів Ігоря не стало. У свої неповних 45 років Катерина знову стала вдовою. Її син Назар поступив в училище йому там дали гуртожиток, проблем з ним не було.

От тільки на руках жінки залишилися мала Аліна. Назар всіляко старався в місті сам заробити грошей, щоб допомогти матері з Аліною. Коли він приїжджав додому, то обов’язково щось дівчинці купляв.

Ось так і одного разу приїхавши та купивши ляльку, Аліна підбігла до нього у щічку і сказала: “Дякую тату”. Назар від цих слів збентежився, це почула Катерина та й заспокоїла сина, сказавши що напевне дівчинка, знайшла щось в ньому схоже з Ігорем.

Однак, Аліна і далі кликала Назара татом. Усі вже звикли до цього і навіть уваги не звертали. Після закінчення навчання Назар повернувся додому. Катерина чекала, що він приїде не сам а з невісткою, однак хлопець ніби не помічав дівчат. Тільки з роботи і додому, і своїй майстерні сидів і все щось нове вигадував для Аліни.

Та як кажуть біда не приходить одна, одного дня Катерина почула слабкість, Назар з Аліною відвезли її до спеціалістів, які на жаль сказали, те що вони напевне найбільше боялися почути. Катерину діти забрали додому та доглядали за нею до останніх днів. В ці всі дні від неї не відходила Аліна, вона навіть не уявляла як буде жити дальше без своєї доброї матері.

Якось Катерина покликала до ліжка, де лежала сина Назара, та тихо щоб Аліна не почула, розказала йому своє останнє прохання. А було воно таким, щоб хлопець ні за що не залишив Аліну, що насправді вони чужі, і ні з якими іншими людьми їм так добре не буде, як їм двом разом. Після того як і жінки вже не стало Назар все думав за мамині слова, він одразу не зрозумів, але тепер здогадався, що мати мала на увазі. А мала на увазі Катерина, щоб Назар побрався з Аліною.

В хлопця від цієї думки аж всередині все охололо, він подумав: “Як я будучи для Аліни і братом, і татом, тепер можу стати чоловіком?”. Після цього Назар став уникати Аліну, він зібрав свої речі і повернувся назад до свого будинку. Аліна не розуміла поведінки хлопця, вона намагалася з ним поговорити та він все уникав.

Якось одного разу коли дівчину підвищили на роботі та дали премію, вона все-таки вирішила піти до Назара, щоб той з нею розділив її радість.

Обоє закохані одне в одного цього разом не стримали своїх почуттів. Так вони стали чоловіком і жінкою. Удвох виховали троє діток. Люди усяке говорили та осуджували їх, однак вони не зважали, їхні почуття та слова матері були сильнішими.

Хто має бажання поділитися з нами своєю історією з життя, надсилайте листа на адресу редакції. Всі імена будуть змінено. [email protected]

Ваша, Віра Лісова. Передрук заборонений.

You cannot copy content of this page