Одного разу мені зателефонувала літня жінка, яка просто хотіла здати свою квартиру. Однією з її обов’язкових вимог до квартирантів була відсутність дітей. Нею стала самотня дівчина, яка, як виявилося згодом, чекала дитину. І тут сталося найцікавіше

Одного разу мені зателефонувала літня жінка, яка просто хотіла здати свою квартиру. Як зазвичай я приїхав на зустріч за вказаною адресою, щоб зробити фотографії і обговорити всі умови щодо майбутньої здачі. Анна Абрамівна була на вигляд не дуже привітною жінкою. Навіть трохи зарозумілою в спілкуванні.

Однією з її обов’язкових вимог до квартирантів була відсутність дітей. Чому вона їх не любила або боялася, жінка не стала пояснювати. В якийсь момент здалося, що вона навіть якось розізлилася коли говорила про це. Але, моя робота в тому і полягає, щоб враховувати побажання клієнта і підбирати квартирантів відповідно до них.

Через кілька днів зателефонувала самотня дівчина, подивилася квартиру і орендувала її. Ця історія для мене так би і закінчилася, але через три роки Анна Абрамівна подзвонила мені і запропонувала знову здавати свою квартиру. Попросила зробити нові фотографії, так як в квартирі був зроблений свіжий ремонт. При зустрічі вона розповіла цю історію.

Буквально через півтора місяці як заїхала квартирантка, Марія, так її звали, дізналася що чекає дитину. Але зі своїм молодим чоловіком вона розлучилася і не хотіла навіть бачити його. Через чотири місяці Анна Абрамівна помітила цікаве положення квартирантки, і попросила її з’їхати, природно не пояснюючи причин. Марія довго не могла зрозуміти, що це через її цікавий стан, так як проблем з оплатою у неї не було. Вона працювала фрілансером на одну відому західну компанію.

Загалом якимось способом дівчина зачарувала нашу власницю і запевнила – ніяких проблем в майбутньому з нею не виникне. На той час коли Марія стала мамою, їх відносини з господинею були вже майже дружні. Дівчина подарувала життя цілій трійні і деякий час їй було дуже важко справлятися одній з трьома дітьми, так як нікого з рідних у неї не було.

Вона сказала мені: – «моє старече серце починало танути, коли я бачила цих маляток і як Маша одна з ними возиться». А з якогось моменту вона навіть почала допомагати дівчині, спочатку наглядати за малюками, потім допомагала готувати і гуляла з дітьми поки Марія працювала. Так з часом вона настільки прикипіла до цих дітей, що коли вони почали говорити – стали називати її бабусею.

З’ясувалося, що Анна Абрамівна – самотня жінка, у якої ніколи не було дітей, так уже склалося її життя. А Марія пізніше купила квартиру поруч з Ганною Абрамівна, і тепер вони з нею кращі подружки, часто ходять в гості і допомагають одна одній. Ось так, замість самотньої квартирантки Анна Абрамівна отримала не тільки цілий дитячий сад, але можна сказати – знайшла нову сім’ю!