Цю історію мені розповіла моя знайома, яка працює журналісткою. Вона розповіла, що одного разу поїхала до Польщі по справі. Пробувши цілий день на ногах, вони зайшли до однієї кав’ярні попити гарячої кави. Почувши українську мову, до столика до них підійшла елегантна жінка.
Вона представилась що є власницею цього закладу, та її приємно, що заклад відвідують українці. Як виявилось, пані Ольга, сама родом з України, з Полтавщини. А у Варшаві проживає уже 10-й рік.
Приїхала вона сюди, коли ще було тільки 20 років щоб заробити грошей і почати нове життя. Знайома і сказала їй, що бачить їй вдалось розбагатіти, а от як з особистим життям склалося, цікаво? Чи знайшла вона тут, свого ідеального чоловіка?
Ольга й відповіла, що він її сам знайшов, і їхнє знайомство виявилось неординарним. Жінка розповіла, що коли вона приїхала то влаштувалася офіціанткою в кафе, яке було тут на цьому місті тоді в той час. Вони з напарницею мінялися змінами: одна в день а друга в нічну зміну. Тож Ользі приходилося часто повертатися додому пізно вночі.
Добре що хоч і так далеко не жила, але все ж через невеликий парк приходилось проходити. І одного разу, коли вона поверталась, то до неї зі спини підкрався юнак, і різко схопив її за плече. Та Ольга не розгубилася, із всієї сили гепнула йогоа сумочкою і швидко втекла. Так минуло декілька днів, і Ользі нічого не лишалося, як знову після вечірньої зміни повертатися додому, а маршрут був той самий.
Вона вже з острахом йшла, але вже прикупила собі спеціальний балончик, щоб як знову їй трапиться той незнайомець, вона могла йому направити в очі. І справді Ольга знову помітила чоловічий силует, але цього разу він уже йшов їй назустріч. Дівчина вже була готова, виймати з сумочки балончик, як незнайомець ближче підійшов і вона побачила в нього в руках красивий букет троянд.
Юнак почав вибачатися та вручив її квіти. Сказав що того вечора, він чекав на свою знайому, та хотів з неї пожартувати, трішки перелякати, але помилився, бо Ольга була дуже схожа на неї.
Так вони розговорились, і Мстислав провів Ольгу додому. А через два місяці вони одружилися.
Цікава історія, яка ще раз доказує, що ніхто з нас не знає, де може знайти своє щастя та долю.
А місця можуть бути різними..
А у вас житті було таке чи щось схоже?
Автор: Нінель
