Цікава та доленосна історія сталася з з моїми двоюрідним братом Миколою. Він познайомився зі Світланою, здавалося все у них добре, тільки весь час сварилися на проблемах побутового характеру. Жінка не витримала перша та сказала що вона йде. Зібрала свою сумку та викликала таксі. Микола не заперечував і не намагався зупинити Світлану, адже йому теж уже надоїли ті сварки, хотілося простого спокою.
Коли він допомагав виносити жінці речі, то його побачив сусід, який був свідком цих всіх сварок між жінкою та чоловіком.
Він спитав у Миколи: “Куди Світлана їде? на довго?” Той відповів коротко: ” Назавжди “. Сусід похитав головою і сказав, що зараз зайде до нього. Вони сиділи звісно з біленькою та закускою та філософствували за жінок та життя.
Микола сидів зовсім невеселий, і тут його сусід раптом згадав за свого внука, який працює в одному агентстві, яке допомагає знаходити самотнім людям їхні половинки. Микола одразу, перебив сусіда і сказав що то пусте.
Але чоловік продовжував дальше розповідати. Що то не потрібно ніяких фотографій та особистих відомостей давати. А всього лиш треба, відповісти на декілька питань у тесті. І гроші там невеликі потрібно платити. Микола знову перебив чоловіка, сказав йому, що якщо ще гроші платити, то це точно якась афера.
Та сусід відповів йому, що його внук не говорить будь-що, а розповів, що половина цих пар і справді одружуються, живуть щасливо. Щоб нарешті сусід від нього відстав, Микола сказав йому що подумає. Так минуло більше пів року, Миколі так і не стало краще на душі. Він і згадав за візитку того агентства, яку йому залишив його сусід.
Зателефонував, його одразу запросили, Він відповів на тести, як йому і говорив сусід. Через тиждень йому подзвонили і сказали, що знайшли для нього жінку, яка йому підходить. Сказали, де і коли вони мають зустрінуться, однак ніяке фото і дані жінки Миколі не показали. Тільки вручили буклет агентства, та сказали, що жінка також буде тримати у руці буклет, так вони і знайдуться. А що дальше їм робити то нехай вирішують самі.
Із самого ранку Микола готувався до зустрічі. Адже йому обіцяли, що з цією жінкою він зможе прожити все життя, адже їхні відповіді майже зійшлися на сто відсотків. По дорозі до кінотеатру Микола вирішив зайти у квітковий магазин, та купити квіти. Вирішив купити одну красиву троянду, адже подумав що незручно буде з великим букетом ходити його обраниці. Вони мали зустрітися у парку, що знаходився поряд з кінотеатром.
Чоловік підходив ближче, та здалеку намагався розгледіти хто сидить на лавках у парку. Довго придивлявшись, він все ж помітив жінку. Здалеку не було видно обличчя, проте Микола відмітив що фігура у жінки хороша. Тож вирішив все ж підійти, непомітно та простягнути жінці троянду. Так і зробив, та коли жінка обернулася та глянула, вони обоє аж здригнулися від здивування.
Як виявилось, це була Ольга, його перша дружина, він її одразу не впізнав, вона йому здалася ще гарнішою. Жінка теж була здивована та сказала: “О Боже, невже це ти, той чоловік, з яким мені пообіцяли, що я проживу все життя”.
“Ну що ж, якщо ж спеціалісти вирішили що ми і справді підходимо одне одному, то давай хоча б фільм подивимось” – запропонував Микола Ользі. Жінка взяла троянду, зітхнула, та сказала: ” Добре, пішли, сподіваюся хоч фільм буде, без сюрпризів”.
До початку фільму було ще трохи часу, тож вони вирішили присісти у кафе, випити кави. Їм обом було цікаво, як же в кожного з них склалося життя. Ольга розповіла, що вона виходила ще заміж, у неї є донечка з чоловіком швидко розійшлись, вона сама її виховувала. Зараз вона за кордоном вчиться. От її стало самотньо, вона і вирішила знайти чоловіка, щоб на старість не залишитися самотньою.
Микола теж їй розповів що пробував декілька раз створити сім’ю, однак не получилось. Після фільму, вони кілька хвилин йшли мовчки, потім Микола сказав: ” То що ідемо додому, тільки зайдемо та купимо щось до столу”. Ольга здивовано перепитала: ” Додому?”
Микола відповів: ” Так додому, адже я живу в тій самій квартирі, що і ми колись 25 років тому”. Ольга на декілька секунд задумалась, потім взяла Миколу за руку та відповіла: “Їдемо, тут недалеко є хороший магазин”.
Вони удвох мали майже цілу ніч, про що поговорити. Микола сказав: “Ти тільки уяви Оля, які обличчя будуть у наших батьків, коли вони нас побачать разом знову.
Як думаєш вони будуть раді?” “Звісно” – промовила жінка.
Автор: Нінель
