Надія недавно переїхала жити в іншу країну. Знайшла там своє кохання, а невдовзі дізналася що при надії.
Її іноземному чоловікові 60 років, а їй 40. За словами жінки вони люблять одне одного. Але Надія дуже боїться осуду їхніх рідних та близьких.
Навіть думала відмовитись від дитини. Однак чоловік каже що подбає про неї, просить її залишитися з ним.
Проте Надія відчуває себе незрозуміло, вона не знає, як правильно дальше вчинити.
А вся ця історія почалася після того як її зрадив чоловік. Надія вигнала його з дому, він і пішов до своєї “любки”.
А жінка залишилася одна, діти у них уже дорослі. Старший син одружений, а молодша донька вчиться та живе в гуртожитку.
Близька подруга Надії вже більше 10 років приїхала та живе в іншій країні, а саме Італії.
Та й запросила Надію до себе, щоб та трохи і відпочила. Та ще й додала що як подруга захоче то може залишитися там.
Так Надії подруга знайшла роботу. Жінка відкладала трохи грошей, хоче купила невелику ділянку землі, мріє побудувати там будинок.
Надія давно мріяла про будинок на березі моря. І от нарешті мрія поступово починає здійснюватись. Жінка зустріла там місцевого бізнесмена. Його син найняв був Надію, щоб та доглядала за його батьком.
Так між ними і зав’язалися стосунки і невдовзі жінка дізналася що знаходиться при надії.
Так вони люблять одне одного хочуть бути разом та виховувати дитину. Але чоловік уже часто занедужує, і Надія боїться що він навіть може не дочекатися появи їхньої дитини.
Жінка боїться, що його рідні подумають, що вона навмисне зробила так, щоб дитина була, щоб претендувати на його майно.
А ще Надія переживає, що скажуть її власні діти. Адже вона вже повинна була б няньчити з їхніми дітьми, тобто онуками.
От стала Надія, наче на роздоріжжі, і не знає куди її звернути, чи залишитись все ж з коханим в чужій країні чи все ж повернутись до дітей на Україну?
Дорогі наші читачі, особливо ті які читають і співпереживають людям, які поділилися власними історіями.
Будь ласка якщо маєте час та бажання напишіть свої поради для Надії, вона напевне дуже чекає на них.
Автор: Віра Лісова
