– П’ять років тому вона повела себе вкрай бридко: розвалила сім’ю, забрала у мене чоловіка, а у дітей батька. А зараз у нас зворотна ситуація: одружений він  нею, а дивиться на мене відданими очима. І я точно знаю – варто мені поманити його пальцем, він кине дружину і повернеться до нас!

П’ять років тому у Даші була прекрасна сім’я: турботливий уважний чоловік і дві лапочки-дочки. Молодша на той момент тільки народилася, старшій виповнилося чотири роки. З моменту народження дітей Даша не працювала, сім’ю забезпечував чоловік, і справлявся з цим прекрасно.

У Дарини і дочок було все, починаючи від наворочених і далеко не найнеобхідніших в побуті гаджетів по догляду за дітьми типу стерилізатора для пляшечок і відеоняні, і закінчуючи помічницею по господарству.

Здавалося, чоловік Костянтин обожнює дружину і дітей.

– І де таких тільки знаходять? – зітхнувши, запитували у Даші подруги про її чоловіка. – Просто принц на білому коні!

А потім на роботі у Костянтина з’явилася ця Ліка, і все рухнуло.

– Там просто не було шансів! – зітхнувши, розповідає Дарина. – Вона відразу націлилася на Костю і діяла за всіма правилами військового мистецтва. Куди там було мені з нею змагатися … Я тоді була не в кращій формі, відразу після народження другої дитини, з немовлям і чотирирічкою на руках. Природно, вся в дітях. Я навіть не відразу і зрозуміла, що щось не так … Костя вже і не ховався, всі все бачили і розуміли – одній тільки мені було невтямки …

Коли Костянтин оголосив, що зустрів жінку всього свого життя і йде, тому що там у нього через кілька місяців народиться син, у Дарини просто земля пішла з-під ніг, настільки це було для неї несподівано. Але довелося змиритися. Оформили розлучення, після якого Дарина з дочками опинилися в маленькій однокімнатній квартирі на околиці.

Життя налагоджували з нуля, і в перші роки було непросто.

Даша звикла жити на широку ногу, рахувати гроші на їжу для неї було нонсенсом. Звичайно, після розлучення вона отримала аліменти, але грошей було тепер куди менше, ніж раніше. Про домробітницю, наприклад, тепер мова не йшла. Даші довелося навчитися економити: дізнатися про ціни на продукти, ловити знижки і розпродажі, викроювати і вигадувати – словом, жити так, як живе більшість.

Зараз Дарина вже встала на ноги: вона працює, старша дочка вчиться в школі, друга ходить в садок. З дітьми їй дуже допомагає мама.

А півроку тому раптом активізувався колишній чоловік. Дивиться сторінки Даші в соцмережах, лайкає фото, рветься приїхати до дітей, а приїхавши, спілкується з Дашею. Відкрито говорить, що шкодує, що все ось так вийшло, що був дурень, і всіма силами натякає, що все можна повернути, якщо тільки Даша дозволить …

Останній раз довелося його вже мало не силою виставляти за поріг.

– Треба ж так! – зітхає Даша. – Варто було тільки заспокоїтися і почати будувати подальші плани на життя без чоловіка, як він – тут як тут … Всі вихідні він у нас, дружина обриває йому телефон – він не бере трубку, або коротко відповідає, що зайнятий. Просто дежавю, п’ять років тому я «їла» цю локшину про суботньо-недільні наради, ха-ха-ха. Не знаю що робити. Костю я більше не люблю, в глибині душі не пробачила. Жити з ним, як раніше, напевно, не зможу …

– Ти з глузду з’їхала, ще й думаєш? – сердиться мама Дарини. – Ну що ж, молодець. Подумай тоді про дітей! Напевно, все ж їм краще рости з рідним батьком, ніж з матір’ю розлученою! Поневірятися втрьох в однокімнатній квартирі? .. Та й у тебе, вибач, черги з кавалерів не стоїть за дверима. Кому потрібні чужі діти? І потім, так просто, чи що, стороннього мужика привести в будинок до двох дівчаток? Костя непогана людина, до того ж рідна. В житті всяке буває. Треба вміти прощати і жити далі …

Все це Дарина розуміє. Мама, звичайно, права. Час би, до речі, і мамі дати відпочинок – п’ять років вона у дочки на підхваті з дітьми. Забирає з садочку, сидить на лікарняних, допомагає зі школою. Якщо Даша зійдеться з чоловіком, допомоги в такому обсязі їй буде не потрібно.

А ще в глибині душі у Даші ворушиться якийсь черв’ячок. Заманливо було б покарати розлучницю. Причому, тією ж монетою. Колись вона Дашу в такій же ситуації не пошкодувала. Ось нехай тепер подивиться, як це, коли тебе виставляють з дитиною за двері …

– Ну вона перед тобою ні в чому не винна! – каже Даші одна подруга. – Тому і мстити їй не варто …

– Як це «не винна»? – сердиться Даша. – вкрала чоловіка з сім’ї з дітьми і не винна?

– Даш, ну твій Костя ж не дитина, і не телиця на прив’язі, яку взяли за мотузочку і повели. Немає такого поняття «вкрала чоловіка»! Не можна відвести дорослу людину. Він сам прийняв рішення. Жінка тут ні до чого …

– Так, розповідай, звичайно! – сміється Даша. – Ось я зараз в тій же ситуації. Він чекає від мене рішучого кроку. І я можу «відвести» – запросто. Тільки пальцем поманивши його, і він піде, хоч він і доросла людина, і не телиця, ха-ха-ха! А можу не відвести, розумієш? І він залишиться з нею і з сином …

А як би ви вчинили на місці Дар’ї? Якби зважилися взяти блудного чоловіка назад, то зробили б це з практичних міркувань і заради дітей, щоб вони росли в повній сім’ї з забезпеченим татом – або все ж головним аргументом було б покарати розлучницю?

А може, і справді не варто входити в одну річку двічі? Як раніше вже не буде?