Особлива – Сторінка 10 – Тільки для жінок

Олена та Марина товаришували з першого курсу інституту. Двадцять п’ять років — термін, який у нашому суспільстві вважається знаком «якості» стосунків. «Ми ж стільки разом пройшли!», «Вона мене знає як облуплену!» — саме цими фразами Олена зазвичай виправдовувала той дивний осад у душі.

Олена та Марина товаришували з першого курсу інституту. Двадцять п’ять років — термін, який

— Дівчата, а що то ви таке робите? — проскрипів старечий голос. — Хіба ж так капусту садять? Тісно їй там! Вона ж задихнеться! — Вона в нас займається йогою, бабо Галю, — відгукнулася Катя, не піднімаючи голови. — Привчаємо її до дисципліни. — От молодь… — зітхнула сусідка. — Тільки землю псуєте. Ось у мене в сімдесят восьмому році капуста була — як футбольні м’ячі

Червень видався спекотним. Катя та Оля, які вже вважали себе «ветеранами сапкових військ», зіткнулися

— Яким лікарем… Я на другому курсі вилетіла. Мама сказала: нічого штани просиджувати, іди працюй, кредит за машину платити треба. Я тепер торговим представником бігаю. І батьків вожу. Я в них замість особистого шофера. Наташо, відвези на дачу, Наташо, забери батька після посиденьок. Я цю машину прокляла, Женю. Вона мені життя зламала. Краще б тобі гроші на навчання пішли.

— Яким лікарем… Я на другому курсі вилетіла. Мама сказала: нічого штани просиджувати, іди

— Слухай, а навіщо нам стільки картоплі? — запитала Оля, втискаючи лопату в сухий ґрунт. — Зараз же все можна купити в магазині. — Це не просто картопля, Олю! Це сорт «Белароза». Вона домашня, без нітратів, випещена нашою любов’ю. Ти ж хочеш взимку їсти пюре, яке пахне перемогою

Квітневе сонце світило так лагідно, ніби обіцяло, що в цьому році бур’яни не ростимуть,

«Прощення зради — це сигнал, що це погано, але прийнятно», — думала тоді Мар’яна. Вона зрозуміла: якщо вона залишиться, то підпише контракт, де дрібним шрифтом буде написано: «Твої почуття можна ігнорувати, якщо у партнера є потреба»

Сім років — це достатньо часу, щоб замінити всі клітини в організмі. Принаймні так

— Тамаро Володимирівно, давайте одразу на березі домовимося. Я в цьому домі не прислуга, а господиня. І якщо ми хочемо прожити цей місяць без валідолу й битого посуду, нам доведеться грати за правилами. Моїми правилами

— Тамаро Володимирівно, давайте одразу на березі домовимося. Я в цьому домі не прислуга,

Я не ліки від твоїх гріхів: чому хвороба колишнього чоловіка не стала приводом для мого повернення

Холодний блиск обручки на пальці вже давно не нагадував Анні про кохання. Він нагадував

Спадщина в конверті: Чому свекруха не довіряла власному сину

Стіни квартири, яка ще місяць тому здавалася затишним гніздечком, тепер дихали пусткою. Олена сиділа

Скляний замок на попелищі: історія про шлюб, де третім завжди залишається привид колишнього

Михайло сидів на терасі прибережного кафе, мружачись від сліпучого морського сонця. Поруч, у шезлонгу,

— Донька нехай з тобою живе, а я продовжуватиму аліменти отримувати…

— Донька нехай з тобою живе, а я продовжуватиму аліменти отримувати… — Настю, май