Особлива – Сторінка 11 – Тільки для жінок

Співмешканець повісив список із 11 моїх «недоліків» на холодильник — але моя відповідь виявилася останнім днем у його квартирі

Співмешканець повісив список із 11 моїх «недоліків» на холодильник — але моя відповідь виявилася

Оксано Петрівно, ви теж сюди, — тихо сказала касирка Галина, яка стояла біля порожнього стелажа з хлібом . — Привезуть до вечора, так обіцяли. А може, й ні. — Що сталося, Галю? Ще вчора тут було все

Оксана зупинилася біля входу в супермаркет, де вона бувала майже щодня вже одинадцять років.

Вечеря не відбулась. Не відбулась вона й через тиждень, і ще через один. Чотири рази Ганна накривала стіл на трьох і на четверо, і чотири рази вечеряла з чоловіком, дивлячись на порожній стілець

Ганна давно звикла, що в їхньому домі все крутиться навколо однієї людини. Донька Соломія

Повістк а? Позов?! — він зробив крок до не. — Ти в своєму розумі, жінко? Тридцять років! Ми тридцять років прожили дух у дух! Мені перед хлопцями на роботі крізь землю провалитися? Ковальчук мені в обід каже: Тарасе, а твоя там заяву строчить, ти що, наліво сходив? Ти мене на все місто зганьбити вирішила

Коли кулькова ручка торкнулася синього бланка заяви в районному суді, рука навіть не здригнулася.

— Я вже просто не можу цього слухати. Шановні, будь ласка, відчепіться всі колективно від сфери обслуговування! Скільки вже можна? То вас емоційно не обслуговують як дитину, то вам кава не така, то ще щось! Вони думають, що ми тут железа бездушні, а не живі люди, які пашуть по дванадцять годин на ногах!

— Я вже просто не можу цього слухати. Шановні, будь ласка, відчепіться всі колективно

— Ви що собі думаєте, матусю? — голосно заявила вихователька на весь коридор, збираючи навколо нас інших батьків. — Тисяча двісті чи півтори тисячі на групу з десяти дітей — це смішно! Якщо так вітати, то краще взагалі ніяк не вітати! Мені такі подарунки не потрібні!

— Ви що собі думаєте, матусю? — голосно заявила вихователька на весь коридор, збираючи

— Наталю, ти от жінка, ти можеш мені пояснити, що зараз відбувається з сучасними дівчатами? — почав він свій звичний ранковий монолог, від якого в мене вже трохи посмикувалося око. — Я ж Іру кохаю, щиро кохаю! Ми вже рік живемо разом у її квартирі. Але останнім часом з нею просто неможливо стало розмовляти. Вона постійно чимось незадоволена.

— Наталю, ти от жінка, ти можеш мені пояснити, що зараз відбувається з сучасними

Ти що, на мій дім зазіхаєш. – Я ні на що не зазіхаю. Я хочу купити своє. За свої гроші. – Свої, – повторила та з усмішкою, від якої хотілось відступити. – Це ти так думаєш, що вони твої. А я думаю, що ти зароблялa їх, бо мій син тебе відпустив. Якби він сказав сидіти вдома, ти б сиділа

Галина вперше поїхала до Італії у тридцять років, з однією сумкою і адресою знайомої,

Потрібні ліки. Завтра на ранок треба сімнадцять тисяч гривень. Потім ще. Вадиме, у мене на картці залишок шість тисяч до кінця місяця. А в тебе?- А У мене мінус три тисячі

Ця коробка стояла на антресолях стільки, скільки я себе пам’ятала. Велика, з-під югославських чобіт,

Я приховала від нового чоловіка, що маю дорослого сина. А одного дня він з’явився на порозі квартири

Вадим стояв біля панорамного вікна вітальні, гортаючи щось у планшеті. Його спина у темно-синьому