Особлива – Сторінка 11 – Тільки для жінок

— «Шановна Ганно Михайлівно! У відповідь на ваш запит про можливість розміщення в нашому закладі запрошуємо вас на екскурсію до будинку для людей літнього віку „Золоті роки“. Катерина Сергіївна телефонувала й цікавилася умовами утримання для своєї свекрухи. Приїжджайте в будь-який зручний час…» — такий подарунок зробила невістка для своєї свекрухи на день народження.

— «Шановна Ганно Михайлівно! У відповідь на ваш запит про можливість розміщення в нашому

— Ніякого моря в цій відпустці. У мами дачний сезон, вона розраховує на тебе! — заявив чоловік.

— Ніякого моря в цій відпустці. У мами дачний сезон, вона розраховує на тебе!

— Давай твій внесок на квартиру сестрі віддамо, їй треба з колишнім роз’їхатися, — запропонував мені чоловік, не знаючи, що грошей уже немає

— Давай твій внесок на квартиру сестрі віддамо, їй треба з колишнім роз’їхатися, —

— Я заміж виходила, а не в селі пахати наймалася! — сказала Яна. — Нехай мама твоя шукає собі помічницю в іншому місці.

— Я заміж виходила, а не в селі пахати наймалася! — сказала Яна. —

— Не можу я з неї, Томо, наче нормальна, а корчить із себе невідь що! Я їй запропонувала білу Маринчину весільну сукню, племінниці моєї, так вона ані в яку. Мені, каже, чужа доля не потрібна, нехай хто хоче — той у прокаті бере або в родичів, а я, каже, собі вже молочну сукню в салоні придивилася, мов до її кольору шкіри біле не личить, вона буде молочне купувати! — говорила подрузі, посміюючись над своєю майбутньою невісткою, Лідія Іванівна.

— Не можу я з неї, Томо, наче нормальна, а корчить із себе невідь

— Ти кажеш, Сашку, що я «псую вам свято» своїми розмовами про гроші? Але це свято куплене за мої тридцять років роботи на півночі. І якщо для мене в цьому домі немає місця як для сестри, то я з’явлюся тут як повноправний кредитор. Збирай речі, братику, або діставай чекову книжку.

— Ти кажеш, Сашку, що я «псую вам свято» своїми розмовами про гроші? Але

— Ти кажеш, Віро, що тобі «лікар прописав» тільки парну телятину та свіжу спаржу? Цікаво, а чи прописав він тобі совість, щоб купувати це все за свою пенсію, а не за мою заначку на ліки?

— Ти кажеш, Віро, що тобі «лікар прописав» тільки парну телятину та свіжу спаржу?

— Ти кажеш, що цей будинок — твій по праву рідства? А де було твоє рідство, коли я десять років міняла тітці пелюшки? Тепер подивись на цей документ, любий. Твоє право закінчується там, де починається правда, про яку тітка мовчала до останнього дня.

— Ти кажеш, що цей будинок — твій по праву рідства? А де було

— Ти кажеш, Юлю, що це «спільне свято», бо дитина — це теж мій подарунок? Але чому на моєму торті замість моїх років — блакитний крем, а моїх гостей змушують плескати твоїм забаганкам? Вибач, люба, але сьогодні я не бабуся. Сьогодні я — ювілярка, яка закриває цей банкет.

— Ти кажеш, Юлю, що це «спільне свято», бо дитина — це теж мій

— Ви кажете, Вікторе, що ми рідні? А чому ця рідня п’є мій чай, спить на моєму дивані й забуває, що в цієї квартири є лише одна господарка? Ваша лікувальна відпустка затягнулася… Пора збирати валізи, поки я не згадала, що в мене є знайомий дільничний.

— Ви кажете, Вікторе, що ми рідні? А чому ця рідня п’є мій чай,