Особлива – Сторінка 103 – Тільки для жінок

— Ми просто сиділи з колишнім чоловіком в затишній кав’ярні й пили теплий чай, як раптом він дивиться мені в очі й на повному серйозі запитує: “Слухай, а ти бува нічого на мене не навела… чи може на неї?” Я спочатку навіть оніміла від здивування, а виявилося, його колишня переконала його, що в усіх їхніх негараздах винна… я!

— Ми просто сиділи з колишнім чоловіком в затишній кав’ярні й пили теплий чай,

Я нікого не звинувачую без цифри, — відповів Матвій, навіть не здригнувшись. — Цифра не бреше і не має родичів. Є зошит, є вага на виїзді з двору, є ціна за кілограм. Нестача складає шістнадцять гривень і п’ятдесят п’ять копійок. Поклади їх на стіл, і ми сядемо вечеряти

Старий Матвій знав кожну яблуню в саду за іменем, наче то були його хрещені

Знаю я, як Надя там гроші заробляє. Сама бачила. Інакше чого в неї вже хата й квартира, а в мене нічого? Самі подумайте

Сонце повільно скочувалося за старі яблуні, коли Надія знову вийшла на ґанок свого нового,

Через тебе я так і залишусь сама – Минуло багато років і Марта нарешті збагнула, хто винен, що її в особистому житті не щастить

Марта дивилася у вікно на вечірнє місто, тримаючи в руках охололу чашку чаю. У

«Це буде ідеальне свято», — вже вкотре повторила собі Люба, розставляючи на столі тарілки. Проте все пішло як завжди…

«Це буде ідеальне свято», — вже вкотре повторила собі Люба, розставляючи на столі тарілки.

Родичі зупинилися у квартирі невістки, не попередивши її заздалегідь. Жінка змовчала, але коли вони її не пустили додому — терпіння урвалося.

Родичі зупинилися у квартирі невістки, не попередивши її заздалегідь. Жінка змовчала, але коли вони

— Власниця подзвонила й заявила, що якщо скарги від сусіда знизу повторяться, вона нас виселить! Але до нас ніхто в житті не приходив, ми навіть уявлення не маємо, як він виглядає, а єдині гучні звуки в нашій хаті — це коли кішка раптово кусає когось за ногу і чоловік зойкне від несподіванки!

— Власниця подзвонила й заявила, що якщо скарги від сусіда знизу повторяться, вона нас

— Чекай секунду… — посміхнулася я, доклавши власну картку до терміналу та передаючи дівчинці прохолодний пакунок. — Тримай, я тебе пригощаю! Дівчинка з блискучою медаллю на грудях широко посміхнулася, щиро подякувала й побігла, а я й уявити не могла, скільки світла цей маленький вчинок поверне мені вже за кілька днів.

— Чекай секунду… — посміхнулася я, доклавши власну картку до терміналу та передаючи дівчинці

— Надю, якщо не знайдеш, куди пристроїти ті об’їдки, дзвони мені, я заберу. Бо моє цуценя вчора ощинилось, то їсть усе підряд! — спокійно мовив сусід дядя Вова, киваючи на блюдо з млинцями, яке мати урочисто поставила в коридорі.

— Надю, якщо не знайдеш, куди пристроїти ті об’їдки, дзвони мені, я заберу. Бо

Майже 5 років Соломія вже не спілкується зі своїм братом. Колись він дуже образив її, через що вони досі не бачилися та зі святами не вітають один одного

Осінній ранок видався туманним і вологим. Соломія стояла біля вікна просторої кухні, тримаючи в