Особлива – Сторінка 12 – Тільки для жінок

– Чуєш Ірино, родичі мої їдуть з села, дивись щоб стіл ломився від страв і м’ясного було побільше. Не як минулого разу, коли ти навіть не привіталася- з докором буркнув чоловік. Цікаво, як же цього разу пройде зустріч?

Ірина стояла біля кухонного вікна, дивлячись на осінній дощ, що барабанив по даху їхнього

— А навіщо тобі це? Квартиру купували мої батьки, вона належить мамі й мені. Прописувати тебе не хочу — а що як колись розійдемося, тоді проблем не оберешся. І взагалі, мама проти. Сказала: «Ось купите власне житло — тоді прописуй кого хочеш, а в це — ні».

— Ми з тобою одружені, але ти зареєстрований у Києві, а я — у

Подарувала квартиру синові, а через рік залишилася без даху над головою

Валентина Миколаївна жила разом із сином Антоном. Після того як батька не стало, син

У порівнянні з Вірою Ольга здавалася надто м’якою й довірливою. Вона теж мала другий шлюб, але ні на що не претендувала. Жила собі, як живеться. Ще й свекруху доглядала. Напевно, сильно любила свого другого чоловіка

Сергій відкрив валізу — і під светрами та джинсами побачив речі, яких там бути

– Любі мої дітки, після весілля ви ж звісно гроші маєте. А мені ай як потрібна допомога, сусідка ж моя Ліля, купила путівку в санаторій, а ми з Дмитром хіба гірші? Та й ви, не хочете щоб ми батьки ваші трішки відпочили?

Не прийшло і тижня як молода свекруха прийшла до молодих на квартиру в гості

Мати відмовляла її не шукати батька. Вона знайшла — і зрозуміла, що деякі таємниці краще не відкривати.

У Іри ніколи не було батька. Не те щоб вона почувалася самотньою — мама

— Ну що, дружино, з завтрашнього дня у тебе нічого немає, — радісно повідомив Анатолій.

— Я подаю на розлучення. І не чекай поблажок — я все передбачив. Квартира

Жити зі свекрухою виявилося цілком терпимо. Так, інколи Любов Сергіївна дозволяла собі непрошені поради — про те, який прикорм краще давати Денискові, як його одягати на вулицю чи що приготувати на вечерю. Але Світлана сприймала це спокійно, бувши вдячною свекрусі за дах над головою.

— Останні гроші віддали за квартиру, — зітхнула Світлана. — А ще ж Денисові

Світлана відкрила рота, щоб сказати що не може, але Тетяна продовжувала, не роблячи паузи. — І от, Світланко, ми їдемо на два тижні. А ти ж знаєш, у нас той город. Не можна ж залишити без догляду, правда? От я і подумала: ти ж поруч, і в тебе часу багато, бо ти ж одна живеш, без чоловіка, то чому б тобі не приглянути за нашим городом? Поливати там, бур’яни виривати, урожай збирати. А як ми повернемося, то прийдемо з Миколою за готовими закрутками!

Світлана сиділа на старому дерев’яному стільці в своїй маленькій кухні, тримаючи в руках чашку

Я винна? Та що я можу бути винне твоїм батькам?- обурено перепитала чоловіка Вероніка. Кому,кому, а своїм свекрам вона нічого не винна, так точно

Вона стояла посеред кухні, тримаючи в руках чашку з недопитою кавою, яка вже охолола.