— Ти чого тут стала й вилупилася, наче ніколи людей не бачила? — раптово
— Давай, годуй уже мою дитину! — з раптовою строгістю в голосі мовила свекруха
— Я ж усе це робила для тебе! Винайняла цілу залу, запросила живий гурт,
— Олю, а коли ви вже з Андрієм про малюків думаватимете? Час же йде!
— Дівчата, подивіться на це оголошення, колір автівки просто супер! — вигукнула Марина, показуючи
Вони познайомилися ще в ті часи, коли сніг у листопаді випадав густий і білий,
Тихий шурхіт старого осіннього листя під ногами завжди нагадував Оксані про молодість її доньки.
Осінній туман над гірською річкою завжди здавався Ганні тихою завісою, яка ховає людські жалі
З самого дитинства між Оленою та її матір’ю, Ніною Петрівною, не існувало жодних таємниць.
Коли Софія Петрівна залишалася сам на сам у своїй просторій, але порожній сільській хаті,