Особлива – Сторінка 2 – Тільки для жінок

— Я давно хотіла тобі сказати. Раз ви купили собі дім в Одесі — їдьте туди жити. А квартиру звільніть, я хочу жити сама. Мені з вами незручно. І, якщо чесно, ти мені не подобаєшся. Ти не господиня, — холодно промовила вона.

Два дні тому Ніна отримала документ про право власності. Тепер будинок в Одесі офіційно

Чотири місяці тому Тамара вперше відчула, що з Олегом щось не так. У нього раптом з’явився новий «друг» — Олексій. Той телефонував майже щовечора. Потім Олег почав їздити з ним на риболовлю — і завжди з ночівлею. Це здавалося дивним, адже Олег не любив риболовлю.

Жінка повернулася з роботи першою й, як завжди, почала готувати вечерю. За якийсь час

– Ірино Павлівно, то ви?- відчинивши вхідні двері здивовано сказала Дарина, побачивши свою свекруху на порозі. – А Тарас де? він же поїхав до вас щось допомогти

Дарина стояла на порозі своєї маленької квартири в старому будинку на околиці Києва, тримаючи

– Вона не моя онука! – різко вигукнула Валентина Петрівна. – Вона від іншого чоловіка! Я подарувала сережки тобі, як невістці, як дружині мого сина! А ти взяла і віддала їх чужій дитині

Катерина стояла біля вікна своєї маленької, але затишної квартири на околиці міста, дивлячись, як

— Люба тещо, не вчіть мою дружину обманювати чоловіка, — попросив зять.

Андрій того дня повернувся з роботи раніше, ніж зазвичай. Відчинивши двері, він побачив у

— Ви образили мене перед усіма, а тепер хочете, щоб я посміхалася? — з докором сказала я свекрусі.

Я стояла біля вікна й дивилася на дощ, що стукав у скло — так

– Мамо, слухай, – говорив Богдан приглушено, але чітко. – Збирай речі. З’їжджай з тієї кімнати в гуртожитку. Переїжджай до Ольги Петрівни. Ми з Ярославою перебираємось у нову квартиру, а ти будеш жити з її мамою. Там затишно, район хороший, і ти нарешті матимеш нормальні умови. Ярослава завмерла. Торт лежав порізаний, кава булькотіла в турці, але слова чоловіка вдарили, як грім

Ярослава стояла посеред нової квартири, тримаючи в руках ключі, які ще вчора були лише

— Так, це він. Тільки тоді він називався Ігорем. Моя тітка Люда зустрічалася з ним рік тому. Він просив довіреність, мовляв, щоб допомогти з продажем дачі, а потім зник разом з її грошима. Тітка зверталася до поліції, але там сказали, що це цивільна справа: мовляв, сама підписала.

Ірина Сергіївна ніколи не думала, що у сорок два роки стоятиме посеред однокімнатної квартири

Людмила сиділа в останньому ряду й дивилася, як чоловік тримає ту жінку за руку. А щовечора вона зустрічала його усмішкою, готувала вечерю, прасувала сорочки — і удавала, що нічого не відбувається.

Людмила протерла тарілку й поставила її на полицю. Сервіз — весільний подарунок від мами,

” О, класно, ти як продаси, ми за ті гроші зможемо щоліта, в то й два рази в рік на море їздити”. Та Віталіна, сказала щоб не буде продавати дім тітки. Ліза на неї образилась і не хотіла більше розмовляти. По дорозі назад у маршрутці Віталіна, була неспокійна, адже подругу вона вже втратила, що ж її на це скаже наречений Руслан?

Віталіна сиділа в нотаріальній конторі, тримаючи в руках товстий конверт із печатками. За вікном