— Воно не працювало, мамо. Воно просто накопичувалося. Ти не вибивала клини, ти будувала з них паркан навколо свого серця. — І що тепер? — Ганна Іванівна підвела очі, в яких блищали непрохані сльози
Життєва філософія Мирослави трималася на трьох словах її матері, Ганни Іванівни: «Вибивай клин клином».
— Все чужому, дочці нічого. Олена Петрівна, мама Вероніки, скільки донька її пам’ятала, завжди любила робити добрі справи й, отримавши зарплату, відразу ж бралася акуратно її ділити.
— Все чужому, дочці нічого. Олена Петрівна, мама Вероніки, скільки донька її пам’ятала, завжди
– Він тримав у руках кружку з кавою і посміхався. І не просто посміхався, він реготав, гучно з насолодою. Олена навіть не здогадувалась про справжню причину такої поведінки чоловіка
Ранок почався не з кави, а з гуркоту розбитої вази. Олена стояла посеред вітальні,
— Твоя роль — ростити йому спадкоємця й не втручатися в справи, а якщо щось трапиться, покірно терпіти. Тож давай іди додому, а я зроблю вигляд, що цієї розмови не було, й Олексію нічого говорити не стану.
— Твоя роль — ростити йому спадкоємця й не втручатися в справи, а якщо
Чоловік пішов до коханки залишивши дружину з дочкою. Проте повернувся менше ніж за місяць, тільки без права на квартиру, дачу і гроші свекра.
Чоловік пішов до коханки залишивши дружину з дочкою. Проте повернувся менше ніж за місяць,
– І толку з того що ти металочерепицю поклав як дім зсередини гниє? – з гірким здивуванням вигукнула Тетяна, зупинившись посеред двору
Це була субота — день, який у селі зазвичай призначений для господарських звершень, а
-Став свій паркан! Обгородися залізом, якщо в тебе замість серця камінь. Але пам’ятай: за цим парканом ти залишишся зовсім одна. У тебе буде земля, але не буде сестри!
Стара батьківська хата на околиці села завжди пахла сушеними спокоєм. Поки був живий батько,
Вона була ображена на маму все своє життя. Те, що дочка знайшла після того, як її не стало, перевернуло все.
Вона була ображена на маму все своє життя. Те, що дочка знайшла після того,
Жінка залишила чоловіка з обмеженими можливостями і пішла до іншого. Через три роки, вона повернулася, але не впізнала город і свого Павла. Все змінилося, і для Лариси вже не було місця у цьому домі
Лариса завмерла, не наважуючись увійти, вдивляючись у знайомий до болі будинок. З того часу,
Піднявши очі до неба, Марина раптом чітко побачила обличчя власного чоловіка. Олексій стояв на абсолютно чужому балконі п’ятого поверху. Він тримав у руці келих і був одягнений у жіночний халат.
Піднявши очі до неба, Марина раптом чітко побачила обличчя власного чоловіка. Олексій стояв на

You cannot copy content of this page