— Ця ваза — власність нашої родини, і ти не маєш права залишати її в цьому старому хліві! Мій син привів тебе в пристойний дім, а ти навіть не здатна оцінити справжнє мистецтво. Віддай її мені, або я зроблю так, що твій шлюб закінчиться швидше, ніж цей ремонт!
— Ця ваза — власність нашої родини, і ти не маєш права залишати її
— Для мене є місце в сім’ї сина, тільки якщо я оплачую їхні рахунки.
— Для мене є місце в сім’ї сина, тільки якщо я оплачую їхні рахунки.
— У тебе тепер новий чоловік, багатій, ось нехай він вас із Зорянкою і утримує. Я тут до чого? Офіційно я безробітний, а що у мене непоганий дохід — спробуй доведи. Бувай, невдахо!
— У тебе тепер новий чоловік, багатій, ось нехай він вас із Зорянкою і
— Я думав, так простіше. Казав, що потім, коли купимо квартиру… Ну, сподівався, що ти просто змиришся за ці роки й зрозумієш: нам і без дітей добре. Я ж правий?
— Я думав, так простіше. Казав, що потім, коли купимо квартиру… Ну, сподівався, що
— Не змогла втримати мужика з квартирою — нарікай на себе! Збирай свої лахи, і щоб до ранку твого духу тут не було!
— Не змогла втримати мужика з квартирою — нарікай на себе! Збирай свої лахи,
Я прийшов за своїми грошима, Ірино, — прямо з порога заявив Олег, розвертаючись до неї. — Мама дзвонила з Канади. Вона сказала, що в тому конверті було п’ять тисяч доларів. Де моя половина.— Які гроші, Олегу. Ти про що взагалі говориш. Ти сам мені віддав той конверт. Ти сказав, цитую: «Забирай собі цей мотлох, мені ті листівки не потрібні». Я просто виконала твою волю
Був тихий листопадовий вечір, коли у двері невеликої квартири Олега постукав поштар. Олег саме
Це дуже підло і низько Богдане по відношенню до Оксани, адже ти ж її все ж любив і як так можна було поділити майно? тим більше що донька ваша залишиться з нею
Кімната пахла кавою, яка вже давно вихолола, і тією особливою, важкою тишею, що завжди
Знаєш, Христино, ти забирай свої пакети сама. І кумів завтра зустрічай сама. Я поїду ночувати до міста, а зранку буду в твоєї мами. Куплю їй звичайного печива в магазині, бо воно, мабуть, не таке раціональне, як твій дорогий торт
Ресторанний зал дихав розкішшю, дорогим парфумом та легким чадом від м’ясних страв на грилі.
— Ну ти аферистко, невістко, — сказала свекруха. — Спеціально все так хитро провернула, щоб мій синочок залишився ні з чим.
— Ну ти аферистко, невістко, — сказала свекруха. — Спеціально все так хитро провернула,
— Мамо, віддавай гроші, — наполягав син на прохання своєї дружини. — Які ще гроші? Ти, синку-фантазере, — відповіла мама.
— Мила, — урочисто за вечерею сповістив Антон, розгортаючи виделку так, ніби це був

You cannot copy content of this page