Особлива – Сторінка 28 – Тільки для жінок

— Який великий дім у вас вийшов! І сестрі твоїй місця вистачить! — вирішила свекруха, зовсім не бажаючи знати, що ми про це думаємо.

— Який великий дім у вас вийшов! І сестрі твоїй місця вистачить! — вирішила

— І коли ти мені збиралася розповісти про свою дошлюбну квартиру? — чоловік і свекруха вже чекали її за столом після роботи

— І коли ти мені збиралася розповісти про свою дошлюбну квартиру? — чоловік і

— Досить! — Олександр нарешті втрутився, ставши між двома жінками. — Мамо, я тебе дуже люблю. Але Мар’яна права. Це наш дім. І якщо вона каже “ні”, це означає “ні”. Ти не можеш приходити і встановлювати тут свої правила. Я вже не маленька дитина, якій треба витирати носа

Ранок почався не з кави, а з передчуття грози. Мар’яна стояла біля вікна, стискаючи

— Чому твоя мати не хоче переїхати в ту квартиру, яка роками стоїть порожньою? — тихо запитувала Дар’я у чоловіка. — Ми тіснимося всі разом у двох кімнатах, а однокімнатна в центрі пустує.

— Чому твоя мати не хоче переїхати в ту квартиру, яка роками стоїть порожньою?

— Куди ти знову зібралася? Мама ж має приїхати! — чоловік ніяк не міг зрозуміти, чому я це роблю. А потім я все пояснила свекрусі.

— Куди ти знову зібралася? Мама ж має приїхати! — чоловік ніяк не міг

Свекруха на Великдень подарувала другій невістці фарфоровий сервіз, а мені — пластикові тарілки.

Свекруха на Великдень подарувала другій невістці фарфоровий сервіз, а мені — пластикові тарілки. —

— Бабусю, та який борщ у прямому ефірі? Тобі сімдесят два, ти в кнопках плутаєшся! Нас же засміють, це тобі не перед сусідами на лавці виступати, тут мільйони дивляться!

— Бабусю, та який борщ у прямому ефірі? Тобі сімдесят два, ти в кнопках

— Галю, ти куди це з валізою на ніч дивлячись? Сімдесят років скоро, а вона надумала життя міняти через стару картку! Сядь, налий чаю і не сміши сусідів своїми мелодрамами, вечеря холоне.

— Галю, ти куди це з валізою на ніч дивлячись? Сімдесят років скоро, а

Не спитавши дозволу, свекруха нахабно запросила на нашу дачу всю свою гучну рідню

Не спитавши дозволу, свекруха нахабно запросила на нашу дачу всю свою гучну рідню —

— Ірино Степанівно, та заберіть ви цю ногу, Господи! — Галина Петрівна спробувала перекласти м’ясо зі своєї тарілки. — Не чіпайте! — вигукнула Ірина Степанівна, відсуваючи тарілку, наче там була отрута. — Мені подачок не треба! Я вже зрозуміла, куди вітер віє. Ви, діти, мабуть, думаєте: «Мама стара, їй і масла з хлібом вистачить». А Галина Петрівна у нас — «дама з міста», їй треба делікатеси подавати

Недільний обід у родині Ковальчуків завжди починався з молитви, а закінчувався — якщо пощастить