— Я – ідеальний механізм. Я ніколи не запізнююся, ніколи не сперечаюся і завжди
— Весь світ — сцена, і я на ній — примадонна без театру. Мій
— Мама відійшла у вічність, залишивши мені величезну квартиру і стару скриньку. Я сподівалася
— Вітю, подивися, хто до нас завітав, — Зінаїда стояла біля вікна, відсунувши фіранку.
— Я вам добро роблю, а ви договір підписати не хочете, — невдячні. Забудьте
— Ти проти онучки? Тоді геть із квартири, — заявила свекруха. Я ж одразу
— Олю, йди сюди. Глянь, хто прийшов, — гукнув Василь із сіней, не зачиняючи
Осіння мряка за вікном київської квартири здавалася Марії майже затишною, поки вона не згадувала
Телефон Вані на журнальному столику завібрував. «Мама» – висвітилося на екрані. – Поговори з
— Ми тобі допомогли з квартирою, а ти невдячна — сім’ї допомогти не хочеш.