Особлива – Сторінка 343 – Тільки для жінок

— Я зараз піднімаюся додому, повідомляю дружині, що йду від неї, швиденько збираю свої речі й одразу назад до тебе, – сказав Іван

Іван вийшов з машини, відкрив багажник і витягнув дві величезні валізи. — Лєн, значить,

Настя стояла, тримаючись за швабру, ніби за опору. Сльози навернулися на очі. «Нянька… бо без пари… краще, ніж самій телевізор дивитися…» Вона тихо відійшла до ванної, вмила обличчя холодною водою. Потім вийшла, ніби нічого не чула. — Мамо, я поїхала, — сказала спокійно. — Діти чекають

У великому місті, в звичайній багатоповерхівці на околиці, жила Настя Шевчук. Їй було тридцять

Петро схопив батька за руку : “Ходімо додому і гроші повернеш мамі. Всі до копійки!”

В маленькому селі, де поля золотяться пшеницею влітку, а взимку все ховається під білим

— Не можу я позитивно оцінити цей вчинок, бо заміж тебе він не кличе, а нависаючий величезний кредит, за який ти теж платиш гроші, зовсім не тягне на докази любові, — парирувала мама Каті.

Катерина завжди відрізнялася м’якістю й схильністю виправдовувати оточуючих за не найкращі вчинки. У дитинстві

Твоя дружина стара. Вона зайвий тягар. І дітей не буде. Воно тобі треба? – Віка в чомусь неймовірно-рожевому привабливо посміхалась. І він вирішив піти від дружини

Валя просила небеса допомогти. Хоч до того в Бога не вірила. Просто вона дуже

Світлана підняла віник вгору. – Оце так, — сказала вона спокійно. – А що це за сміття тут біля дверей стоїть? Треба негайно його вимести. Олена кліпнула. — Вибачте, що? – Сміття, кажу. Високе таке, на підборах. З парфумами. Огидне сміття. Зараз я його вимету

Богдан стояв у ліфті з Оленою, тримаючи її за руку, і думав, що сьогодні

– Не приходь більше до нас додому, чуєш? Не провокуй мою дружину своїми “шмотками” і виглядом. Хочеш спілкуватися – дзвони, або зустрічайтеся десь у кафе, але не вдома.”

Тамара сиділа на кухні, перебираючи картоплю для вечері. День був як завжди: прокинулася рано,

Жінка все ще намагалася врятувати шлюб. Примирення мало статися у горах, куди подружжя відправилося з туристичною групою. Проте все пішло не за планом.

Жінка все ще намагалася врятувати шлюб. Примирення мало статися у горах, куди подружжя відправилося

– Ти як старі домашні тапочки, тільки й для дому й годишся, а в люди нема з ким і вийти- сказала серйозним тоном Мар’яна Андрієві

У затишному квартирі на околиці Києва, де вікна виходили на парк, повний осіннього листя,

— Давайте ви мені гроші перераховуватимете, а я перестану до вас у гості ходити, — запропонувала зовиця. Тільки вона ще не знала, що її чекає попереду

— Давайте ви мені гроші перераховуватимете, а я перестану до вас у гості ходити,