На кухні міського будинку пахло меленою кавою та корицею. Олена стояла біля вікна, спостерігаючи,
Осінній вечір у Львові дихав прохолодою та запахом мокрого асфальту. Андрій стояв біля вікна
— Невістко, давай начистоту: продаєш трикімнатну квартиру і купуєш двокімнатку поруч зі мною, —
Звук ключа, що повертався у замку вхідних дверей, протягом п’яти років був для мене
— Ти справді вважаєш, що твоя сивина та статус у компанії дають право тримати
— Ти серйозно вважаєш, що твій манікюр та дорогі туфлі дають тобі право обкрадати
Дитинство Олени минуло у двокімнатній квартирі на лівому березі Києва. Там вона робила перші
— Олено, ну що це за колір такий, га? Це не кімната, а приймальня
— Світлано, привіт. Мама хоче зустрітися завтра ввечері. Це стосується Артема і спадщини. Будь
— Я думала, у тебе бодай крапля совісті є, — раптом вимовила вона, і